"Усе, що не вкладається у звичні рамки, усе, що дивує, як правило, добром не закінчується"
Так собі думав наш головний герой – батяра - Мар`ян Добрянський, чи як там його на справді кличуть. Однак, мушу з ним не погодитися, тому що ця книга безперечно дивує і змушує відкласти всі справи аби тільки дізнатися, що ж буде далі.
Написано жваво, цікаво і місцями дотепно. Так, мені додавали трохи клопоту діалектизми і необхідність щоразу звертатися до нотатків – пояснень значення слова. Але той неперевршений львівський дух дозволив мені зануритися в атмосферу Лемберга.
Кожний герой історії являє собою окремий, яскравий і неповторний характер.
Чого лише вартий Януш Губицький зі своїми принципами і доброю душею!
Мар`ян та Янек. Їх зовсім не випадкове «знайомство», таких різних і таких схожих, призвело до неочікуваного – дивного товаришування.
"- То ти справді за ліками приходив? Для свого друга? - Ні, для свого ворога."
Сюжет закручений і на кожному повороті тільки й встигаєш, що перевести подих. А коли добираєшся до фінішної прямої хочеш / не хочеш щоб все скоріше закінчилося / ніколи не закінчувалося.
«Хочеш чесно? Мені несказанно пощастило, що саме ти трапився на моєму шляху…»
16 понравилось
