Harry Potter and the Half-Blood Prince

Вирішила я в свої 22 роки нарешті ознайомитися з світом ГП. Так, я бачила фільми, але дуже давно, не повністю і майже нічого з них не памятаю. Як на істиннго книголюба таке не пасує.

І затягнуло, я почала читати всі книги, заковтувати їх швидко. Чим подивувала оточуючих, а декого навіть підзадовбала безліччю питань.

Ах, так напівкровний принц.

Все ніби і сумно, але відчутно наближення кінця. Герої вже доросліші, починаються стосунки, смерті і самопожертви. І Снейп, що з ним не так?

Мені сподобалася атмосфера, жартики, як персонажі розвиваються і змінюються. Тут вже нарешті не було Амбридж, яка мене дико бісила в попередній книжці. І персонаж Драко розкривається з іншої сторони.

Від фільму також є відмінності *ті, що я памятаю. Дамблдор і Джинні з фільму ніякі ну зовсі. Джинні в фільмі, якесь бездушнє і беземоційне тело, коли в книжці вона дівка хоть куди і вольова, і знає що хоче. Дамблдор в фільмі як якийсь троль, сарказм, жорстокість, а в книжці навпаки більше позитивний персонаж.

А ще я подумала як ж важко мамі Візлі. Стільки дітей, стільки проблем. Весь час переживати чи всі живі і залишатися спокійною в таких умовах, коли в будь-який момент хтось може померти.

Я націлилася на 7 книжку. Буде цікаво...