Теплі історії про радість і сум

Телефон — це грубиц інструмент для ледачих душею.

Її дивували розмови про розподіл на "сов" та "жайворонків", бо ж і перші і другі ночами сплять. Просто одні воліють укладатися й прокидатися раніше, а другі — пізніше. А як називаються ті, що ладні спати всю ніч, даруючи сну світлий час доби? Летючі миші? Чи все ж таки сови?

Узагалі, кожна зустріч щось обіцяє. І ніколи не буває випадковою.

— Жени їх геть!
— Кого гнати, пардон?
— Та котів же, які на серці шкребуть, кого ж іще?

А може, він теж зараз думає про мене? Це буває. Адже ми розумні істоти. З інтелектом. Чому б ні? Просто налаштовані на одну хвилю. Вловлюємо флюїди...

А тому, що мрії її — марна трата сил і часу, дурні думки,що змушують торохкотіти серце та напружувати все її єство, коли щось стискається в низу живота, стає сухим язик і мокрішають кінчики пальців... Але навіщо? Що далі? Адже в її житті нічого ніколи не змінювалося, бо її життя належить тому, кому належить вона сама...

Декому вдавалося розкрутитися, і не завжди це були відмінники. Швидше ті, хто з дитинства не боявся порушувати правила.

Адже якщо ДИВО, то ті, хто його зроблять, краще від нас знають, чого саме в нашому житті не вистачає. І вони на дрібне не розмінюватимуться.