Бомжі Донбасу

Хочу розказати, як вчора втратила цноту

Ні, не поспішайте відписуватися, я все ще про книжки. Просто вчора я вперше у житті прослухала аудіокнигу. Технічно це була не перша аудіокнига у моєму житті, адже років так 8 тому я слухала цикл книжок Ender’s Game Орсона Скотта Карда в оригіналі, але то було виключно заради тренування розбирати англійську на слух, а не заради сюжету чи історії. А ось саме свідомий вибір - послухати книгу, що зацікавила анотаціє - то тільки вчора.

Отже, моя перша - "Бомжі Донбасу" Олексія Чупи в начитці Андрія Любіча, придбана в Абук.

По формі - роман в романі. За жанром - пророча постмодерністська альтернативна історія, покликана відповісти на вічні питання самоідентифікації нації, віднайти національну ідею та сенс, об'єднати та примирити всіх нас, тих, хто живе в Україні, часто-густо не ідентифікуючи себе українцями.

За сюжетом - це непряма оповідь від першої особи від такого собі безхатченка на прізвисько Малевич, який разом із своїми друзями, таким ж бомжами, знайшли закинутий завод на околицях Макіївки, де і збирались провести зиму, але зустріли дивного старого на ім'я Клаус Вагнер, який відкрив їм неймовірну таємницю. Таємницю справжньої історії України, прочитав літопис, дивом врятований свого часу під час зачистки Львова від "жидівського гною".

Тут буде багато історії, як загальної, так і окремої родини, багато спіднього життя депресивних містечок сходу України, багато бруду та ніцості. Але так само багато щирої любові до рідної землі, мови, друзів. Відваги й самопожертви, патріотизму й віри у справедливість.

Багатьом не зайшов, як то кажуть, фінал, який різким твістом перевертав з голови на ноги увесь наратив, але я прекрасно розумію автора. По іншому цей твір закінчити було б неможливо.

Яскраві живі образи, фактурні персонажі, легка й захоплива оповідь - як письменник мене Чупа вразив. Та й читець напрочуд вдало працював голосом, так що картинка перед очима розгорталась жива й рухлива.

Якби я мала паперовий варіант книги, вона б обов'язково залишилась в мене на полицях. Тому шалено раджу вам також ці 4.5 години або ж 148 сторінок, якщо ви досі не читали.

Чи стану я продовжувати свої розширення свідомості аудіокнигами? Не факт. Все-таки я чистий візуал: мені потрібний рух очима, потрібні сторінки і вага книги у руках. Але на ті випадки, коли потрібно лежати із заплющеними очима, як от учора, то аудіокниги знайдуть своє місце у моєму читацькому житті.