Книжка про читання

Це літературознавче дослідження, написане легкою і цікавою мовою, про процес читання, де кожен з читачів може малювати на берегах, записувати власні враження та історії; про морфологію читання, про особливості та певні ритуали під час читання. Книга про історію читання та сучасний контекст, для всіх, хто любить книги і для тих, хто хотів би зрозуміти філософію любові до книги.

Рейтинг LiveLib

4,1

69 оценок

5
46%
4
33%
3
14%
2
6%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 74Хотят прочитать 48

Рецензии

nathnenna_
17 мая 2015
Мабуть, не існує людини, яка б за своє життя не прочитала бодай однієї книги. У кожного з нас – свої техніки і способи читання, улюблені історії й місця, де найбільше подобається знайомитися з новими паперовими друзями. Але чи всі читають однаково? Коли? Де? За яких обставин? Як складають свої книжки: на полицях, підлозі, в туалеті? Погодьтеся, затятих книголюбів такі запитання надзвичайно хвилюють. Вони змушують порівнювати себе з іншими, заздрити і мріяти про певне видання або таку ж велику бібліотеку. Підтвердженням книжкової лихоманки став нещодавній флешмоб серед користувачів Facebook #‎BookshelfChallenge‬, у якому останні діляться світлинами власних книжкових полиць і залучають мінімум трьох друзів зробити те ж саме.
На подібну аудиторію і розрахована книжка польської письменниці та літературного критика Юстини Соболевської «Книжка про читання», яка вийшла українською в перекладі Андрія Бондаря у «Видавництві Старого Лева». Авторка передмови, доктор наук із соціальних комунікацій Емілія Огар вважає, що письменниця «прагне залюбити свою аудиторію у читання і книгу». Українському читачеві пропонують «книжку-квест», закликають «пройти тест на книжкову грамотність і розширити літературні горизонти».
Як зазначає Юстина Соболевська, «книжка складається з голосів багатьох читачів і, чесно кажучи, вона не завершена, щоб кожен міг додати щось від себе». З цією метою після розділів письменниця навмисне залишає місце, а також заохочує робити позначки на берегах.
Також авторка пропонує відчути смак читання в різних місцях – у ліжку, подорожах і на лавці у парку, під час хвороби (іноді з високою температурою), вголос і «про себе», для групи людей і на самоті. «Задоволення від читання великою мірою залежить від того, наскільки нам зручно», – міркує Юстина Соболевська. – «…книжки поєднуються в пам’яті з емоційними переживаннями», – продовжує вона. Ми пам’ятаємо обставини, за яких читали, що нас тоді оточувало і хвилювало. Читач у Юстини Соболевської, мовби вбудований в текст, він бере в ньому участь – пригадує, аналізує, порівнює, робить записи. У такий спосіб створюється враження, що «Книжка про читання» – це своєрідна розмова з реципієнтом, дружня бесіда на улюблені теми.
У розділі «З книжкою так не поводяться» авторка міркує про плями від кави, зігнуті кутики і підкреслені слова. Що можна робити з книжкою? До прикладу, носити на голові для тренування рівноваги, обгортати целофаном чи папером, закладати поштовими картками, квитками метро, візитівками. «Наша історія життя записується у прочитаних книжках», – підсумовує Юстина.
Скільки книжок вміщається в квартирі? Як і де їх розміщувати? Що це свідчить про господаря? Викидати чи зберігати, позичати чи віддавати? «А що стається, коли двоє людей захочуть об’єднати свої бібліотеки? Або навпаки – поділити книжки, розлучившись?», – хвилюється письменниця. А разом із нею – не одне покоління поціновувачів книг.
Читачам особливо прийдеться до смаку розділ «А що ти читаєш в туалеті?». Не секрет, що для багатьох це найзручніше місце. Наприклад, відомого італійського письменника і філософа Умберто Еко. Останній щиро зізнається, що саме тут він прочитав найцікавіші книжки. Оскільки таких, як він, чимало, то винахідливі видавці створили спеціальні серії книжок для туалету. Юстина Соболевська заходить ще далі, а саме – пропонує проводити у цій кімнаті літературні вечори.
Не оминула увагою авторка одну з найболючіших для кожного бібліофіла тем – книжка vs читалка. Серед аргументів на користь паперових видань вона наводить такі: 1) «до електронної книжки важко сформувати емоційне ставлення»; 2) «електронний гаджет має кроткий вік», оскільки з’являються новіші моделі; 3) «електронна книжка ніколи не належить нам, ми маємо право лише на її читання». Зрештою вибір все одно залишається за читачем – на чому постійно наголошує письменниця.
У цій книзі також йдеться про важливість вдалої назви і те, як це впливає на популярність. До прикладу, успіх еротичної серії авторки бестселерів Сильвії Дей – у недвозначних назвах. «Ніхто не сумніватиметься, про що мова, – міркує Юстина, – побачивши серію під назвою «Збуджена», перша книга якої називається «Оголена», а друга – «Нага». Те саме стосується і першого речення, адже «люди пам’ятають ці слова, навіть коли забули твори».
У «Книжці про читання» Юстина Соболевська багато уваги приділяє постаті автора, технікам письма і містифікаціям довкола того чи іншого твору. Не секрет, що чимало письменників нищили свої тексти або не дописували їх. «Великою мірою історія літератури є історією втрат», – вважає польська літераторка.
Усі описані нею методи читання, складають своєрідну енциклопедію любові до книжок, яка стане у нагоді справжнім бібліофілам. Тож, у процесі знайомства з цим виданням, ви раз за разом впізнаватимете себе в образі людини, яка розкладає книжки за алфавітом чи кольором обкладинки, свідомо загинає сторінки або полюбляє читати вголос. Гадаю, кожен із книголюбів міг би написати подібну книжку про власний досвід. Але поки він цього не зробив, тоді знайомимося з чужими, але насправді такими близькими способами читати книжки.
Читать далее
7 понравилось
0
107
LegierPorringers
22 сентября 2015
«Книжка про читання». Здавалося б, що там писати про читання? Сів собі, де зручно, взяв книжку, що до вподоби, та й читай досхочу. Але після прочитання цього дуже популяризаторського дослідження Юстини Соболевської, стає зрозуміло, що насправді процес читання – це своя історія, яка має безліч найрізноманітніших поворотів. Це ціла система взаємопов`язаних явищ. І у всій цій павутині, читач – герой, який стоїть на рівних з книжкою ,– може створювати свою історія, свою ниточку у плетиві читання.
Дійсно, «Книжка про читання» - повноцінне дослідження з силою-силенною фактів, імен, цитат… Юстині Соболевській довелось просидіти не один день в архіві, щоб знайти ті тези та твердження літераторів, письменників світового рівня, які стосуються читання, читача та книги. Особливо активно оперує авторка іменами польських авторів (які, на жаль, не завжди відомі в українських колах). Але не лякайтеся завчасно, написано все дуже простою і зрозумілою для «звичайних смертних» мовою. А на випадок, якщо вам стане геть незрозуміло, про що йдеться, чи, навпаки, зацікавить глибше зануритися у дослідження, у виданні міститься багато коментарів із детальними тлумаченнями.
Юстина Соболевська - польська журналістка та письменниця, яка постійно має справу з книгами та літературою; тому в її авторитетності та досвіді сумніватися не варто. Проте питання може виникнути до того, як адаптувати книгу за польськими реаліями для українського читача? Адже читацька практика кожної країни чи регіону – різна. А над цим потрудилася науковий редактор, фахівець Емілія Огар. І врешті, книга стала близькою українському читачеві.
До речі, якщо б відкинути увесь масив «фактажу», який вмістила у книгу Юстина Соболевська та Емілія Огар, можна було б сприйняти книгу як великий дуже особистісний, навіть інтимний, блог. Бо саме тут авторка не лише наводить якісь типові ситуації читання: де читають, з якими справами поєднують читання, як та що читають, говорить про спільне читання із малечею, про закладання улюблених сторінок та інше. Але й ділиться приватними подробицями відносин з книжкою. І тим же манить читача до діалогу: А де читаєте ви? Яку книгу берете у відпустку? Як ставитесь до написів на берегах книжки? Зізнавайтесь…
Книга - на сайті ВСЛ
Читать далее
4 понравилось
0
139
MartianOwl
13 января 2015
Мене завжди жахливо дратувало, коли хто-небудь втручався у мій світ під час такого інтимного процесу як читання. Ось собі вмостилася у кріслі,на ліжку чи на підлозі, ось грію руки теплим горнятком чаю чи кави, повільно віддаляюсь від реальності, поринаючи у світ ще незнайомих мені людей, істот та різноманітних химерних речей... І починається. "Підлога холодна,невже тобі там зручно?", "Як ти так сидиш?", "Допоможи мені з оцим? А що оце значить? А як оце перекладається? Що сьогодні будемо їсти на вечерю?". А ще більше дратує,коли хтось намагається зробити мені "ще зручніше". Я нічого не маю проти турботи,та це зайве. Зовсім зайве,ще й руйнує всі мої дбайливо збудовані повітряні замки.
Та ось автор цієї книги бере мене за руку і знайомить зі світовими класиками(та не лише ними),які так само ,як і я, створюють цілий ритуал,пов'язаний із читанням, обирають улюблені місця, страви та напої,що найліпше підходять то тієї чи іншої книги тощо. І тут виявилось,що Умберто Еко читає найкращі книги у туалеті, а велика кількість письменників просто живуть у ліжку,читаючи та працюючи там. Ця книга-це щось у стилі "те,про що не напишуть у інших книжках", і сама по собі ця ідея вже притягує,бо така вже є людська вдача. Інтрига зароджується вже від однієї думки,що ми дізнаємося про щось таємне.
Хоча книга містить величезну кількість імен та назв, вона читається легко,бо всі вони так чи інакше перегукуються,повторюються та пояснені зрозуміло і без "занудності".
Оскільки автор сама з Польщі,то читачу доводиться зустрітися з багатьма польськими письменниками,про більшість з яких я, на жаль, не маю жодного уявлення,бо не читала їх творів. Але це не заважає комфортному читанню. Можливо,навіть спонукає дізнатися більше.
Також ця книга є однією з тих,у якій автор "дозволяє" читачу "доповнювати" твір. На початку уважно наголошується,аби читач вільно дописував на берегах,малював,обводив,підкреслював,загинав кутики тощо. А у кінці,що вельми передбачувано,залишено півтори сторінки спеціально для творчості читача. Але я вже так змалечку звикла,що у книгах не роблю жодної поміточки і просто не можу собі дозволити щось малювати,хоча і маю художню освіту:)
Отже,підсумуємо. Невелика за обсягом книжка,у якій вміщено багато цікавої інформації,читається легко,швидко і захопливо. Думаю,що буде цікаво і підліткам,і дорослим. Справді заохочує до читання та відкриває багато невідомих рис світу літератури.
Приємного читання:)
Читать далее
4 понравилось
0
47