Жорстоке небо

Літаки - одна з тем, про які я дуже люблю читати. Тим більше, коли це твір українського автора. Тим більше саме того, який так вразив минулого, 2018, року. Його тревелоги якось пройшли повз мене, а от технотрилери від цього письменника з крутою технічною освітою - це справді дещо!
Ця книга була задумана автором як дуже реалістична: жодної містики, тільки факти. Абсолютно життєвий сюжет (хоч, як на мене, снігоочисник у нашій країні виглядав би на посадковій смузі більш органічно. Усе та білоруска!))), цікаві герої, а головне - героїня. Цікаво було подивитися на те, як - тоді ще не одружений - Макс Кідрук напише про жінку з досвідом, дітьми та чоловіком, якому далеко до ідеального. Були моменти, коли, читаючи про неї, я і справді думала, яка вона молодчина!
Історія вражає своєю продуманістю, прискіпливим відмірюванням трьох секунд (що то значить - людина з технічною освітою), доказів, пошкоджень та простотою пояснень для нас, безнадійних гуманітаріїв, "як воно, бляха, літає".
Це історія на перетині доль, країн і чужих меркантильних інтересів. Це історія про те, як українські літаки можуть літати французьким небом. І про те, чому не літають.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Самолеты - одна из тем, о которых я очень люблю читать. Тем более, когда это произведение украинского автора. Тем более именно того, который так поразил в прошлом, 2018, году. Его тревелоги как-то прошли мимо меня, а вот технотриллер от этого писателя с крутым техническим образованием - это действительно нечто!
Эта книга была задумана автором как очень реалистичная: никакой мистики, только факты. Абсолютно жизненный сюжет (хотя, по-моему, снегоочиститель в нашей стране выглядел бы на посадочной полосе более органично. Все та белоруска!))), Интересные герои, а главное - героиня. Интересно было посмотреть на то, как - тогда еще не женатый - Макс Кидрук напишет о женщине с опытом, детьми и мужем, которому далеко до идеального. Были моменты, когда, читая о ней, я действительно думала, какая она молодец!
История поражает своей продуманностью, придирчивым отмериванием трех секунд (что значит - человек с техническим образованием), доказательств, повреждений и простотой объяснений для нас, безнадежных гуманитариев, "как оно, бляха, летает".
Это история на пересечении судеб, стран и чужих меркантильных интересов. Это история о том, как украинские самолеты могут летать во французском небе. И о том, почему не летают.

Dear passengers, welcome on board!

UA /OVPNN090025 /TM2155 /FL050 /TPB734 /SK004OVC /TA - 13 /WV280035 /TBSVRBLO060

Макс Кідрук - молодий і популярний, просмалений пустельник з головою, начиненою усіляким технічним залізяччям, і просто симпатичний хлопець, який щороку пише по книжці і не боїться експерементувати з жанрами. Взагалі, поціновувачі літератури, вдаються в крайнощі і поділяються на два кардинальні табори: це люди які обожнюють творчість Кідрука і з нетерпінням очікують виходу нової книги; і люди, які питають хто, в біса, такий Макс Кідрук і чому вони повинні його знати? Я ж не відносила себе до жодної з цих категорій: я багато про Макса чула, систематично скуповувала його книжки, керуючись якимось інтуїтивним читацьким інстинктом, і лише зараз я його прочитала. Наше знайомство вийшло захопливим і цікавим, бо ми з Максом зійшлись на безмежній любові до цих десятитонних штуковин, які легко й граційно відриваються від землі й зникають у хмарах, ми з ним вдивлялись в небо і задавались єдинним питанням: "ЯК ВОНО, БЛЯХА, ЛЕТИТЬ?"

"Жорстоке небо" - з усіма своїми технічними термінами, двохповерховими формулами, графіками та фізичними явищами, - розповідає про події в небі і на землі, які призвели до загибелі 49 пасажирів та екіпажу лайнера. Літак українського авіабудівного концерну - "ААРОН 44", який вперше вийшов на європейський ринок, взлетів у нічне французьке небо, щоб більше ніколи не побачити світанок. Через снігопад, недбалість диспетчерів, непрофесіоналізм пілотів, несправність літака чи затурканого водія снігоочисника, який сплутав злітні смуги, літак, що заходив на посадку, перетворився на охоплену вогнем груду металу. Аварія в аеропорті Париж-Північ гуркотом прокотилась по життях двох країн. Представники українського концерну готові спихнути вину на мертвих, замнути, забути і продовжувати вгроблювати людей в свої літаючих консервних банках, але французька сторона розпочинає повномасштабне розслідування катастрофи. Для цього з України до Франції відряджають найменш кваліфікованого працівника - 28-ми річну жінку, з двома дітьми, яка ще не встигла вийти з декретної відпустки і точно не знайома з конструкцією літака, проте колись його проектував її татусь. Так і починається її довге і заплутане розслідування авіакатастрофи на летовищі. І ніщо її не зупинить! Ніщо, окрім синіх, дизайнерських, французьких, туфельок, на покупку яких вона відволіклась у перший же день.

Кідрук занурює в захопливий світ авіації, де сталеві птахи без єдиного помаху крил здіймаються в небо і ширяють вище хмар. Світ, де зелені цяточки на екранах радарів пульсують в такт серцебиттю. Світ, де діють чіткі закони фізики, недотримання яких коштує життя сотень людей. Світ мужніх капітанів, що сидять за штурвалами лайнерів, спритних диспетчерів, які керують небом. Та разом з тим, це світ жадібних корупційних керівників аеропортів, гендиректорів концернів та їхніх заступників, які блюють дорогим коньяком, світ олігархів і найманих вбивць, в яких руки по лікоть в крові, а погляд горить тваринним інстинктом самозбереження. Страх, жага влади, брехня і ненависть кипить у їхніх венах. Це світ відважних жінок, які не йдуть на компроміси з совістю і не зупиняться перед небезпекою смерті. Їх може збити з пантелику лише розмазування гівна по стінах власним сином і злосний кіт Грубодупенко, який заправляє порядком в домі. Кідрук чітко і реалістично створив український світ з французьким шармом, де жорстоке не небо, а люди на землі, які керують ним.

Об"єктивної рецензії не буде, враховуючи особисте знайомство з автором. Насамперед дуже хочеться подякувати Максиму за згоду приїхати до нашого невеличкого містечка з презентацією "Жорстокого неба". і всім, всім хто в цьому допоміг. Було лячно, страшно, але ми справились. Все пройшло на ура! А тепер до книги: прочитана на одному подиху, відкрила першу сторінку і навіть не помітила, коли перегорнула останню. Ловила себе на думці, що на одній сторінці спочатку сміялася, а потім переживала за героїв.
Літаки для мене до цього були повністю незнайомим аспектом, а тепер дякуючи Кідруку я можу похвастатись, що знаю "чому ж воно бляха літає". І захотілось дізнатись більше. В цій книзі порівняно з попередніми "бот" та "твердиня", як на мене, порядком менше інформаційне навантаження, але це зовсім не робить її більш попсовою чи що.
Неймовірне враження на мене справив Даня, маю півторарічну хрещеницю, тому всі сцени з його участю читалися з посмішкою. Головна героїня місцями дивувала, особливо паразитами, накшталк "фак" чи "ок" але судячи з усього це паразити автора. Аналізувати всіх і вся недоцільно, потрібно читати, переживати і намагатись у всьому розібратись самостійно. Скажу чесно книга дуже сподобалась, разом зі всіма плюсами і мінусами. Ну куди ж без них? І надалі буду читати Кідрука, чекати продовження і екранізації.

З.І. І неодмінно зареєструйтесь на сайті для бонусу, він божественний!!

Щойно дочитав.

Твір - суміш шкільної фізики(хоч головна героїня формулу v=s/t згадує з університетського курсу), малюнків-схем (якщо вірити автору, створених в AutoCAD), американського екшену, дешевої порнографії та лексики "під'їздних художників" . Якщо не звертати увагу на те, що автор рівноприскорений (рівносповільнений) рух обчислює за формулою рівномірного, та заставляє головну героїню, матір двох дітей, матюкатись англійською (ф...к) та кілька інших "дрібниць" роман читається легко.

А от чи надзвичайно цікаво?

Роман можу порівняти з салатом у який хазяйка покришила все що було в холодильнику (порно, матюки, відомості про літаки, бандитів, аварії, сльози, бізнес, вбивства, обісраних малюків, котів, які вщент розносять квартиру, поетів-нездар та їх дружин, які після 4-річної декретної відпустки, можуть злітати в Європу і назад за спадок(чи заощадження) тощо). Відповідно й смакує роман, як вище згаданий салат.

Дітям читати не рекомендую.

Непристойно довго я затягнула з рецензією на цю книгу.
Вона неймовірна. Кідрук поки що - єдиний автор, який не розчарував мене ще ні разу. Довго аналізуючи його книжки, для себе я вирішила, що це все є наслідком великої праці автора. Макс Кідрук не пише історії з повітря, він достеменно вивчає та оброблює інформацію, таким чином кожний його художній твір несе в собі масу корисного, що може винести кожен читач.
Ця історія про літаки, людей та їх взаємозв'язок. Уявіть собі, що в один день через необачність однієї (а може й не однієї) людини загинула ціла купа пасажирів і персоналу. Розбився літак. На розслідування вирушає Діана Столяр - жінка, яка, м'яко кажучи, не зорієнтована в ситуації. Чому так? У чому іі призначення? І чи стане вона баластом, або навпаки витягне справу? Читайте і дізнаєтесь.
Ця книга - це не звичайна розповідь і не простий детектив. Тут піднімається дуже свербляча для нашої, та для багатьох сусідніх держав, тема - корупція, страх та безвідповідальність. На фоні піднімаються не меньше важливі теми кохання, допомоги, життєвого вибору, взаємовідносин чоловіка і жінки і що їх руйнує.
Читайте, насолоджуйтеся и поринайте в чудовий світ, створений Кідруком.
P.S. В післямові Макс написав, що багато деталей йому необхідно було дізнаватися у знайомих, брати приклад, щоби створити "живу" жінку, а не художній манекен. І ось у мене, як у живої жінки, є лише один коментар: є молода жінка, що працює у компанії, пов'язаній з літаками. Вона жодного разу не розповідає про те, як робить собі зачіску або фарбує очі чи губи. З якого тоді переляку вона відкрила той клятий салон з візажу? Чого це раптом? Де той клятий фундамент, на якому має базуватися цей вчинок? А так - усе кльово.
5 із 5.

Це була одна з перших книг Кідрука, яка потрапила в мою домашню бібліотеку. Пам’ятаю як подруги казали, - ой там все так детально написано, читати складно і нудно. Та все ж таки я її придбала. Вона довго чекала свого часу, а тепер я думаю, чому так довго?
Навіть якщо ви далекі (як і я) від авіацій, цей роман захопить вас сповна! Бо саме гарна візуалізація та описання всіх дрібниць – розглядання кожного гвинтика ніби під мікроскопом, роблять книгу по-справжньому цікавою. А ще ти підсвідомо ловиш себе на думці, що якщо головна героїня може в усьому розібратись, то чим я гірша?
Діана проста дівчина, донька свого видатного татка. Його авторитет на авіаційному заводі робить її невпевненою в собі і на знак протесту, вона робить купу помилок, рано виходить заміж, виховує двох дітей і лишається самотньою в свої 26. І ось розбивається новісінький літак її покійного батька і Діана прагне понад усе довести, що чогось варта: собі, оточуючим і батьку, який спостерігає за нею з небес… Чи вийшло в неї? Гадаю так, а саме: налагодити життя та стати впевненою в собі.
Дякую Максу за смішні моменти з дітлахами та котом, а особливо за неодноразову згадку мого селища – Гостомель та нашого місцевого аеропорту. Можливо саме тому мені було легко та цікаво читати цю історію, адже що разу коли пролітає літак, я піднімаю голову і проводжаю його поглядом на посадкову смугу.

Макс Кідрук - друга його книга в моїх руках. "Небратні" мене зовсім не вразили - сухе висловлювання суб'єктивної думки. Тому цю книгу читати не горіла бажанням, але подарували ( трохи хотіла прочитати щось ще з книг Макса просто).
Тепер послідовно:
Перші 100 ст. мені реально хотілося закинути книгу кудись подалі і дати в голову тому, хто мені її прислав. Я була готова оцінити книгу на 1 зірку. Далі сюжет почав вже більше бути схожим на художню книгу - вирішила дочитати, бо подарунок. Потім той Гена і не менш прибацана за поведінкою Діана + головна задумка. Я реально не розумію: Нащо в настільки продуману книгу до деталей, домішувати стільки г@вн@?Реально, хотілося закрити книгу тричі. Але кінцівка трохи виправила ситуацію з 1-ичкою.Плюс, Реально, Макс старався і це видно. Перестарався. І це остання книга, яку я читала Авторства Кідрука. Хіба, знов хтось подарує.

По вже встановленій традиції українську літературу я не скачую з інтернету ( підтримую вітчизняне виробництво), а купую або позичаю в друзів. І ось це творіння Кідрука я отримала почитати пару днів тому, і прочитала за два дні. Що тут скажеш, вміє він затягувати в свої творіння !
Цікаво пише, чувак !
Не чекайте об'єктивної рецензії. Не буде, бо на обкладинці є фото Кідрука, яке знімає всю невдоволеність, що тільки може проявитись. А проявитись може через специфічний стиль автора, для тих хто не любить лайки в книгах і англіцизмів. Ну то не велика біда, якщо розібратись, бо в житті ми ж майже так і спілкуємось. Любимо вживати те що і може й не варто. Пишучи рецензію я ось намагалась розібратись, що ж затягує в книгах Кідрука ?
Може динамічність дій , бо нема тут затягнутих діалогів, дурних роздумів і навіть улюблених мною філософських роздумів, бо в кого то вони можуть тут взятись, герої Кідрука, звичайні люди, які філософію толкають після пари чарок і автор розумно уникає таких виливань душі.
Кідрук не дуже жаліє своїх персонажів, якщо треба то легко вб'є але ось тут щось пожалів, мало вбивств, може через те що твір позиціонується як "реалістичний" ? Але спецназівець що не може встояти перед писакою, це щось з галузі фантастики. А може просто жаль людей, які вже мають одного автора що нещадно винищує персонажів (Мартін, зараза).
Що люблю найбільше так це персонажів, це звичайні люди, ну трохи розумніший від усіх головний герой, але так і має бути, бо інакше не дуже цікаво. Звичайні люди які найшли на свою задницю проблем, а проблеми в нашому українському середовищі легко знаходяться, не туди носа засунув і ось вже тебе намагаються переїхати на дорожезній машині( як завжди на іномарці, бо наш автопром розвалиться від українського тіла). Проблеми вирішуються дружньо згідно давно відомої приказки. Ну, а потім хепі енд.
P.S. В своєму репертуарі Кідрук головним злодієм робить не українця, це не може не радувати, хоча і не дуже політкоректно.

Книга захопила мене з першої сторінки,а далі я вже просто не могла від неї відірватися! 600 сторінок пролетіло непомітно,а коли я побачила слово "Епілог",то мені просто не вірилося, що усе закінчилося так швидко..
У книзі є все - чудовий детектив, історія, що обростає все новими подробицями і фактами, драма, кохання, сімейні стосунки та звичайно прекрасний зимовий Париж (за що автору окреме дякую). Було дуже цікаво читати про механічні особливості літаків та роботу аеропорту, ніби бачиш усе зсередини.
Єдине, що здалося простеньким у книзі - там не було жодної інтриги, було майже одразу зрозуміло хто винний. Але не буду спойлерити, бо читати було дійсно цікаво!
Рекомендую!

І знову варте уваги, як на мене, чтиво. Автор уже не вперше захоплює мене реалістичністю подій і цікавинками - цього разу про деякі аспекти функціонування аеропортів та посадки літаків. Не помилюся, що Кідрук - один з небагатьох авторів, який разом з приємними годинами читання його творів ще й розширює мій кругозір.

Перевод

И опять стоящее внимания, как по мне, чтиво. Автор уже не впервые увлекает меня реалистичностью сюжета и интересными фактами - на этот раз о некоторых аспектах функционирования аэропортов и посадки самолетов. Не ошибусь, сказав, что Кидрук - один из немногих авторов , которій в сочетании с увлекательным времяпровождением за его книгами еще и расширяет мой кругозор.