Йорген + Анна = любов

Я часто читаю книжки, що виходять у Видавництві Старого Лева. І часом так трапляється, що моя довіра до продукції цього видавництва виявляється не зовсім виправданою.
Це історія першого почуття десятирічної Анни, яка раптом вирішує, що їй саме час закохатися. Власне, про серйозне кохання тут не йдеться, є лише бажання подобатися і "бути як усі" (через останнє, як правило, і робиться купа дурниць).
Мені дуже сподобалася ця дитяча ватага, яка разом грається у Розбійницькому саду та щиро вірить у давню історію про дівчину, що обтинала коси суперницям. Це справді нагадало дитинство, принаймні, так було в моєму минулому.
Та, мабуть, я безнадійно відстала від життя. Мій перший поцілунок був у 16, та й закоханість була теж далеко не в 10. Та найбільше подивувала гра четвертокласників у пляшечку. Гей, чи все у вас ок, коли сприймаєте це як норму?
Моя мала зараз у 3 класі, і я не пораджу їй читати цю книгу.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Я часто читаю книги, выходящие в Издательстве Старого Льва. И порой так случается, что мое доверие к продукции этого издательства оказывается не совсем оправданной.
Это история первого чувства десятилетней Анны, которая вдруг решает, что ей самое время влюбиться. Собственно, о серьезной любви речь не идет, есть лишь желание нравиться и "быть как все" (из-за последнего, как правило, и делается куча глупостей).
Мне очень понравилась эта детская ватага, которая вместе играет в Разбойничьем саду и искренне верит в древнюю историю о девушке, которая обрезала косы соперницам. Это действительно напомнило детство, по крайней мере, так было в моем прошлом.
Однако, пожалуй, я безнадежно отстала от жизни. Мой первый поцелуй был в 16 и влюбленность была тоже далеко не в 10. Но больше всего удивила игра четвероклассников в бутылочку. Эй, все у вас ок, когда воспринимаете это как норму?
Моя дочь сейчас в 3 классе, и я не посоветую ей эту книгу.

Як же я давно шукала цю книжку, ви навіть не уявляєте. Так хотілося її прочитати. Побачила обкладинку, і подумалося, що це щось таке підліткове: не дуже серйозне, але й не примітивне. Але виявилося, що все зовсім не так.

Так, це насправді дуже дитяча історія кохання. Про дітей десятирічного віку. Вона мені сподобалася, але навіть для мене вона вже дуже наївна.

Я закохалася в дівчинку Анну - таку веселу й непосидючу, ту, що не боїться переночувати в саду або обрізати косу суперниці й влаштовує бійки з хлопцями (і, до речі, завжди перемагає). Уся ця дитяча безпосередність у коханні дітей викликала в мене посмішку замилування. Я справді відпочила з цією історією. Але перечитувати її б не стала.

На перший погляд доволі непогана історія про дитяче кохання.
Є десятилітня дівчинка Анна Лунде, яка закохалася в новенького Йоргена Рюге.
Таємничий Розбійницький сад ховає в собі історію про Гельгу-розбійницю, що заради свого кохання до сина пастора могла скоїти нечуване - обтинала дівчатам коси. Потім викрала батьківські гроші і разом з коханим втекла у Францію. Саме ця сільська легенда чи бувальщина надихає дітлахів на високі почуття (особливо Анну).
Далі у мене з'являлися самі лише питання:

• чому такі прості діалоги? Невже діти не спілкуються на більш різноманітні теми? Четвертий клас це вже майже підлітки, а розмови на рівні дошкільнят.
• дивні якась у них дружба - ніби й одна ватага, але щирих почуттів я не побачила - заради кексів можуть побити свою подругу :(
• чому завжди обзиваються? Я розумію, що з дітьми таке буває часто (особливо між конкуруючими однокласниками), але це ж друзі :(
• чому завжди замикають свої велосипеди? Це ж невелике село (чи містечко) де всі один одного знають, але кожного разу, навіть приходячи до дуба, діти тільки те й роблять, що замикають та відмикають свої велосипеди. На скільки я пам'ятаю в запалі гри всі дитячі транспортні засоби (велосипеди, санки) складаються в одну купу.
• навіщо дітям іржаві гвіздки? Часто їх купують, але що далі з ними роблять - не відомо. А цікаво!

Про цю книгу я дізналася на сайті "Читомо" із статті про літературу для дітей та підлітків та її стан в країні. І захотіла прочитати.
Перше, що впадає в очі - якісь видання. Оформлення, папір, ілюстрації, колір обкладинки - супер! Тримати в руках - одне задоволення, не те, що читати.
Трохи важко звикала до скандинавських імен (це моє знайомство із норвежцями), але хіба на це звертаєш увагу, коли йдеться про перше кохання, таке щире і незрозуміле у 10 років. Мила, наївна історія. Але авторка делікатно торкається проблеми правильності вибору і конкуренції. Чи вартує досягнення цілі застосування будь-яких, нехай і не дуже чесних, методів. І до яких наслідків може привести така поведінка.
Типажі героїв різні й цікаві: Анна - дівчинка зірвиголова, що швидко бігає, добре ховається, ще й в бійці не поступається хлопцям; Беата, яка живе на суцільних заборонах в охайному домі, де все і всі перебувають під пильним контролем бабусі; надто опікаючий батьком Кнут; Уле, що в сьомому класі захоплюється азартними іграми...
Такі речі читати обов"язково. Щоб краще розуміти, що робиться з нашими дітьми, що хвилює їхні маленькі серця, якими думками і переживаннями наповнені їхні голівки. Щоб періодично згадувати - ми були такі самі. Щоб добре пам"ятати - для кохання нема вікових обмежень, а воно таке непередбачуване, і вміє відкривати нас самих із зовсім несподіваної сторони. Особливо, якщо воно перше - чисте, незаплямоване досвідом, з першого погляду і ні за що, а просто за те, що він Є...

Після похмурої повісті Санаєва, світла проза норвезьких письменників наче витягає з дна каламутної річки. Рядки бальзамом лягають на душу. Обидві книги невеличкі за обсягом і прочитати їх можна в один день. Це саме те, що потрібно для виведення з книжкового похмілля, потьмяніння, трансу чи ще чогось з біса там, до якого могла спричинити інша книжка. З книгами «У дзеркалі, у загадці» Юстейна Ґордера і «Йорґен + Анна = любов» Віґдіс Йорт відпочиваєш душею.
В обох книгах головні герої – діти, але за змістом вони нітрохи не схожі. Коли книга Йорт динамічна за розвитком подій, описаних у ній, «чисто дитяча», то книга Ґордера – це ніби меланхолійна прогулянка, під час якої ведуться серйозні розмови про людину, життя і смерть. У першій важливими є дії, у другій центральне місце займають роздуми. Відрізняються вони і за тональністю: перша – це весела історія про перше кохання, а друга позначена сумним, елегійним настроєм.

У 10-річної дівчинки Анни з книги Йорт також є особистий щоденник, але «таємний». Туди вона записує… ні, не можу сказати – він же на те й таємний! Єдине, можу запевнити – жодного сліду філософських думок! =) З назви книги не важко здогадатись, про що вона. Починається історія такими словами: «Дехто з дорослих вважає, ніби перше кохання можливе десь у тринадцятилітньому віці, у класі сьомому, і ніяк не раніше. Але це не так. Комусь уже ніколи в житті не судитиметься пережити такого кохання, як у четвертому класі, коли тобі десять… Саме в четвертому класі Анна Люнде нестямно закохалася у Йорґена Рюґе, а коли їхня любов затріщала по швах, Анна ледь не потрощила паркан у Розбійницькому саду й усю ніч проспала за каменюкою просто неба.»
І справді, у дитинстві закохатися найлегше. Хлопчик тепло усміхнувся тобі – і ти вже закохалась, помахав на прощання рукою – і ти не можеш дочекатися наступної зустрічі. Тільки через те, що тобі весело з ним, як ні з ким іншим, через те, що з ним щиро смієшся, вже через такі дрібниці можна закохатися. Якщо ти хочеш знати, про що думає якийсь конкретно хлопчик, а всі твої думки про нього, вважай, все – ти вляпалась, закохалась тобто. Так стається з Анною, яка вперше у житті закохується у Йорґена – білявого хлопчика з веснянками. І почалося… Жовто-зелено-смугасті штани, справжні і фальшиві любовні листи та інші сміливі вчинки в дусі Гельґи-Розбійниці. Особливо потішили штани))
Читаючи книжку, також мимоволі згадуєш своє «босоноге» дитинство: лазіння по деревах, гасання на велосипедах, ігри в ножички, хованки… коли повертався весь замурзаний і з розбитими колінами, але щаслииивий!
Напевно, якби я прочитала деякі дитячі книги, як-от ця, у дитинстві, а не зараз, вони б не здавалися мені такими зворушливими

"Йорген + Анна = Любовь" - очень милая, наивная история про самую первую детскую любовь. Про то насколько серьезно она воспринимается в те года. И про то, на что мы готовы ради любви. Сколько бы лет нам не было. Да, очень наивно и очень по-детски. Но заставляет вспомнить те самые-самые детские симпатии, которые были такие искренние. И именно что наивные. Эта книга и не должна была быть серьезной, наполненной кучей эпитетов и глубоких чувств.

Вспомните свою совсем-совсем детскую любовь, когда вот это банальное дергание за косички, поцелуйчики в щечку и покраснение до самых кончиков ушей. Наивнота же ^_^

Віґдіс Йорт "Йорґен + Анна = Любов".
⠀
Мила й зворушлива історія про першу дитячу закоханість та перші любовні переживання. Про дружбу, непосидючість, дитячу відвертість та безпосередність.
⠀
Так, вона наївна. Дуже наївна (навіть для цільової аудиторії). Але при цьому світла і щира.
⠀
Мені сподобався образ моєї тезки, десятирічної дівчинки Анни, її сміливість, я би навіть сказала - безстрашність. Цікаво було читати про таємничий Розбійничий сад, де прихована історія про Гельгу-розбійницю, яка заради кохання обтинала дівчатам коси.
⠀
Непогана книга для відпочинку, без глибоких думок та сенсів. Для дітей - провести час в цікавій компанії, для дорослих - поностальгувати за минулим.