Рецензия на книгу

• 

  Galarina27 марта 2018 г.

  На перший погляд доволі непогана історія про дитяче кохання.
  Є десятилітня дівчинка Анна Лунде, яка закохалася в новенького Йоргена Рюге.
  Таємничий Розбійницький сад ховає в собі історію про Гельгу-розбійницю, що заради свого кохання до сина пастора могла скоїти нечуване - обтинала дівчатам коси. Потім викрала батьківські гроші і разом з коханим втекла у Францію. Саме ця сільська легенда чи бувальщина надихає дітлахів на високі почуття (особливо Анну).
  Далі у мене з'являлися самі лише питання:
  

  • чому такі прості діалоги? Невже діти не спілкуються на більш різноманітні теми? Четвертий клас це вже майже підлітки, а розмови на рівні дошкільнят.
  • дивні якась у них дружба - ніби й одна ватага, але щирих почуттів я не побачила - заради кексів можуть побити свою подругу :(
  • чому завжди обзиваються? Я розумію, що з дітьми таке буває часто (особливо між конкуруючими однокласниками), але це ж друзі :(
  • чому завжди замикають свої велосипеди? Це ж невелике село (чи містечко) де всі один одного знають, але кожного разу, навіть приходячи до дуба, діти тільки те й роблять, що замикають та відмикають свої велосипеди. На скільки я пам'ятаю в запалі гри всі дитячі транспортні засоби (велосипеди, санки) складаються в одну купу.
  • навіщо дітям іржаві гвіздки? Часто їх купують, але що далі з ними роблять - не відомо. А цікаво!

  11

  1K