Дерево, що росте в мені

Когось життя обділило вродою, та наділило коханням. А для когось доля розщедрилась на мальовану зовнішність, та зовсім забула насипати щастя. А хтось отримав його вдосталь, а утримати не зміг. Або ж є і такі, яких озолотила: і вроди дала, і багатства, і ніби щастя є… та щось не так в житті, все не те, душа не на місці, та й на серці тривожно.

У цій книзі так багато доль. Різних. Сумних, нещасних, знедолених, щасливих, багатих, загублених, навіть втрачених або змарнованих. Іноді містер випадок дарує великий шанс все змінити, а обрані, і таке буває, отримують два. Нашим героям довелося це відчути власноруч.

Чеська і Сава навіть і подумати не могли, що їхня зустріч в лікарні стане для них знаковою. Чеська страждала від втрати коханого, а Сава мав кохану дівчину. Ніщо не вказувало на те, що їхні долі переплетуться. Та життя почало плести химерну паутину А поряд з їхніми історіями строкатими ниточками протягнулися історії інших людей, так чи інакше з ними зв´язаних. Взагалі, у цьому житті, випадковостей, мабуть, не буває. Все має своє пояснення, навіть те, за чим ми прийшли у цей світ.

Історія життя. Історія кохання і зради. Суму і щастя. Історія простих людей, що відчувають своє коріння. І ростять древо. Древо своєї душі. І допомагають іншим зрозуміти, що дерево, яке росте в нас сильне і міцне, треба тільки повірити в нього, відчути це, нехай навіть на інстинктивному рівні.

Для Клуба Читаємо українське.

Перевод.

Кого-то жизнь обделила красотой, но наделила любовью. А кому-то судьба расщедрилась на изумительную внешность, но совсем забыла насыпать счастья. А кто-то получил его вдоволь, но удержать не смог. Или же есть и такие, которым отсыпано вдоволь: и красоты, и богатства, и счастье есть ... но что-то не так в жизни, всё не то, душа не на месте, да и на сердце тревожно.

В этой книге так много судеб… Разных. Печальных, несчастных, обездоленных, счастливых, богатых, даже потерянных. Иногда мистер случай дарит большой шанс всё изменить, а избранные, и такое бывает, получают два. Нашим героям пришлось это почувствовать сами.

Честька и Савва даже и подумать не могли, что их встреча в больнице станет для них знаковой. Честька страдала от потери любимого, а у Саввы была любимая девушка. Ничто не указывало на то, что их судьбы переплетутся. Но жизнь сама начала плести причудливую паутину. А рядом с их историями пестрыми ниточками протянулись истории других людей, так или иначе с ними связанных. Вообще, в этой жизни, случайностей, наверное, не бывает. Всё имеет свое объяснение, даже то, с чем мы пришли в этот мир.

История жизни. История любви и предательства. Грусти и счастья. История простых людей, знающих свои корни. И растят древо. Древо своей души. И помогают другим понять, что дерево, которое растёт в нас, сильное и крепкое, надо только поверить в него, почувствовать это, пусть даже на инстинктивном уровне.

Історія про невипадкові випадковості, про те, як кохання може відроджувати до життя й знищувати. Власне, все чи майже все тримається у романі саме на любові - до батька-матері, свого села, гарного у житті - й коханні - більше зрадливому, яке, проте, від того не менше впливає на всеньке життя. Авторка розповідає про різні життєві долі, як ото переповідають історії про минуле добрих знайомих: емоційно, реалістично, не приховуючи свого осуду чи схвалення. Тому й герої такі живі, і, хоч пані Жанна стверджує, що реальними є лише назвиська, а не характери, здається, що десь такі люди й справді мешкають. Мене особисто вразила думка, що в кожного з нас є людина, яка тримає на цьому світі, - оте саме дерево. І я точно знаю, хто це для мене і для кого таке дерево я сама. Книга, як на мене, буде до душі шанувальникам Люко Дашвар та Володимира Лиса (останній, до речі, написав передмову до видання).

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

История о неслучайных случайностях, о том, как любовь может возрождать к жизни и уничтожать. Собственно, все или почти все держится в романе именно на любви - к отцу и матери, своему селу, хорошему в жизни - и любви - больше неверной, которая, однако, от этого не меньше влияет на всю жизнь. Автор рассказывает о разных жизненных судьбах, как вот рассказывают истории о прошлом добрых знакомых: эмоционально, реалистично, не скрывая своего осуждения или одобрения. Поэтому и герои такие живые, и, хотя госпожа Жанна утверждает, что реальны только прозвища, а не характеры, кажется, что где-то такие люди действительно живут. Меня лично поразила мысль, что у каждого из нас есть человек, который держит в этом мире, - то самое дерево. И я точно знаю, кто это для меня и для кого такое дерево я сама. Книга, на мой взгляд, будет по душе поклонникам Люко Дашвар и Владимира Лиса (последний, кстати, написал предисловие к изданию).

Життя ж бо на сподівання людські не зважає, воно своїми шляхами веде: часто - кривими та вибоїстими, рідко - рівними, мощеними.

А в цій книзі так узагалі ні в кого не було рівного шляху. Усі були загубленими, змученими, певним чином знеціненими життям. Їх обминули пестощі долі. Хоча деякі з них вважають, що це не так.

У книзі багато різних персонажів і різних доль. Переплетення протилежних поглядів на світ та життя. А скільки ж нещастя в цій невеликій історії!

Згадати хоча б родину Мальованих. Прізвище не обманює — дівчата тут неймовірні кралі. І впевнені, що будуть щасливими, "бо кому ж іще, як не їм, купатися в сонячних променях життя". Та забула доля обдарувати їх щирою душею. А чи можуть мати щастя бездушні?

А от історія сліпого Ярослава зворушила мене до глибини душі. Така щира оповідка — дякую авторці за цю неймовірну долю. Єдине, що мене збентежило, так це його поведінка із Зіною.

Сава — неймовірно приємний герой. З перших сторінок про нього помітні його щирість та душевна відкритість. А який же він стійкий та терплячий. Я реально вболівала за нього й прагнула, щоб він скоріше помітив, якою насправді є його дівчина.

Мій улюблений персонаж — Матвій. Я його зненавиділа майже одразу, але спостерігати за його вчинками неймовірно цікаво. Про нього одного можна написати крутезну книгу. Чоловік він жахливий, але як же розкрито його образ!

І, звісно ж, Королівські. Що мати, що донька з відкритою душею увійшли в цей світ, а він їм що дав? Горе притягувалося до них наче магнітом. Але щирості вони не втратили. І, можливо, колись доля винагородить їх за це.

Книга справді неймовірна. Але мені постійно хотілося дізнатися більше про історію кожного персонажа. Але іноді отримувала лише уривки чи натяки. Розширити б книгу...

Дочитавши, ти розумієш, що в когось усе зараз складається добре, але доля вже підготувала йому не надто приємний сюрприз. А хтось уже майже за гранню розарування, проте читач бачить шанс, якого ще не помітили персонажі. І це не хеппі-енд, але це життя. І книга про реальне, неприкрашене життя.