Чорна дошка

Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,5

40 оценок

5
65%
4
23%
3
10%
2
0%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 44Хотят прочитать 68

Рецензии

Noel-1318 ноября 2016 г.
Страшна книга про страшну правду.
Голод забрав мільйони життів українського народу. Висушив і положив в могилу нічим не винних людей, не лишаючи надій на порятунок ні старим, ні молодим, ні дітям.
Виснажені голодом йшли на вчинки, від яких мені щораз шкірою пробігав мороз. Самотні старенькі так і помирали на самоті, не дочекавшись хоча б чиєїсь допомоги; чоловіки до останнього намагались утримувати сім'ю, роздобути бодай якусь їжу; жінки рятуючи дітей годували мертвим тілом загиблих родичів, лиш би прожити ще хоча б тиждень; а хто безсило опускав руки — божеволів, чинив самогубство, попередньо вбивши своїх дітей, лиш би не бачити як вони тануть на очах і благають про маленький шматочок хліба...
Кадри з книги намальовані уявою краяли душу. Прочитала — і ніби побачила те пекло на власні очі...
Ця книга важким каменем назавжди осіла в моєму серці.
Вважаю, що кожен свідомий українець не буде байдужим до такої трагедії. І кожної останньої суботи листопада обов'язково запалить свічку і тим вшанує пам'ять жертв голодомору.

Читать далее
29
744
Nina_M5 декабря 2021 г.
Щороку в останні дні листопада, коли в Україні вшановують пам'ять жертв голодомору, я читаю книгу на цю непросту тему. Частіше просто не можу. Надто болить мені ця страшна сторінка української історії.
Наталка Доляк пише про божевілля, яке охопило східну частину України в 1932-33 роках, майже з документальною точністю. Отак знищували цілі села, позбавляли людей здорового глузду, вбивали заради виконання плану чи просто з розваги. Разом із тим це цілковито художня література. Герої цікаві, яскраві, живі, і відчутно, що кожного з них авторка вистраждала.
Мені здається, це не просто історія про жахливий голод, а дещо більше - історія спадкоємності поколінь, яку не можна переривати. Лесь і Сашко - герої, що є втіленням двох поколінь: тих, хто пережив голодомор і тримає в собі страхіття того часу, щораз переживаючи їх у снах, і тих, хто народився вже не в Радянському Союзі, хто повинен перейняти пам'ять, як святиню.
Це книга, яку не прочитаєш за вечір, бо від того, що в ній, мороз поза шкірою і сльози стоять клубком у горлі. Але це книга, яку треба читати. Приймати її як гірку пігулку, що врятує від безпам'ятства.

Читать далее
21
303
Ih0823 января 2021 г.
"Чорна дошка"
Таке страшне слово "Голодомор"! Уві снах Сашко бачить вимушених голодом людей, жінку з дітьми, які зазирають йому в обличчя. Прадід Сашка - один із них, жертва Голодомору!
Люди, які були зморені Голодомором в Східній Україні, по селах є, а від голоду в Україні померло близько 10-ти мільйонів людей по селах, вони, фактично, - Святі Люди, - казав наш священник парохіяльний. А щоб іще було переконливіша їхня Святість: потрібно щоб вони свої останні слова, вимовили в Ім'я Святості Святого Бога!!!
В Україні, кожного року, на свято архангела Михаїла, кожен Свідомий Українець, сім'ї в Україні запалюють і ставлять на підвіконнику свічки - в знак поваги до пам'яті людей, померлих в часи Голодомору (-ів): 1921 - 2-3 мільйони людей померло, 1932-1933 роки: близько 10 мільйонів людей померло, 1947 рік - 1 мільйон людей померло!!!
Читать далее
6
355

Все рецензии

Цитаты

Noel-1316 ноября 2016 г.
Не знати — легше... Жити в намальованому уявою світі легше, ніж у реальному.
2
232
Noel-1316 ноября 2016 г.
...ідею рівності та загального щастя неможливо втілити без невеликих помилок, відхилень, перегинів, а отже, і жертв... людських жертв.
2
218
nadZya10 декабря 2014 г.
Напевно, людина має через усе пройти. Упасти аж так низько, щоб уже й не було куди нижче. Й лише як упаде й боляче вдариться чи й покалічиться, то може починати свій шлях нагору, до сонця, до неба, до життя. Та не всі після падіння мають сили дертись нагору. Є такі, що розбиваються на смерть, а є такі, що краще плазуватимуть на тому смердючому дні, а не наважаться долати перешкоди. Бояться вони після першого падіння знову впасти, бояться не дістатись виходу з темного лабіринту - дарма покласти сили. Страх цим людям - ворог. Найбільший.
Читать далее
2
83