Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
4,3
(4)

Українська мала проза XX століття: Антологія

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчіст...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3
4 оценки
  • 5
    25%
  • 4
    75%
  • 3
    0%
  • 2
    0%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 5Хотят прочитать 10

Рецензии

  • Аватар пользователя
    SeregaGivi11 февраля 2025 г.

    Настолько ярко автор все описал, что я как будто побывал в его детстве и видел все своими глазами. И самое главное, что не скучно было все это читать. Возможно потому, что книга небольшая, а возможно и потому, что автор умело рассказывал даже о мелочах, и оттого повествование не казалось затянутым. И персонажи все красочно описаны. Прабабушка писателя мне больше всех понравилась. Вообще настолько хорошо прописаны характеры людей, быт, события и сама жизнь того времени, что ни один человек не проживший это, не смог бы так выразительно и детально все это описать. В принципе, даже большинство из тех, кто прожил сам все это, тоже не смог бы настолько насыщено это передать. Стоит самому сесть и попробовать написать что-нибудь о своей жизни и сразу станет понятно, что у данного автора талант. Потому что далеко не каждый сможет написать так, чтобы читающий почувствовал, что и сам все это пережил. Далеко не каждый вообще сможет что-то написать, чтобы хотя бы кому-то хотелось это читать. Хотя в школе мне бы это произведение показалось очень скучным. Не для школьной програмы подобное. В таком возрасте мало кто сможет оценить прелесть исторической рутины.
    Оценка 9 из 10

    Читать далее
    70
    209
  • Аватар пользователя
    KiraNi9 июня 2020 г.

    Три кукушки - три судьбы

    Время чтения: 13 минут

    Повседневная история с любовным треугольником, только здесь два человека, что слышали друг друга на расстоянии наоборот пошли разными дорогами и судьбами. Он любил Софию, но слышал Марфу. При этом и Марфа чувствовала его, но страдала, что тот с другой провел всю жизнь. София же в конце сама говорит, что странно, что они не поженились, раз так друг друга хорошо слышали и чувствовали. А она всё помнит, но воспоминания её стали как камень. Они не плачет и не горюет, а просто знает обо всём этом. Если захотите, то уделите 15 минут новелле, а если нет.. то, ничего страшного, хотя зная какие сейчас есть треугольники чаще всего.. То я посоветую всё же прочесть, чтобы получить некое разнообразие.

    До встречи на Луне..

    Читать далее
    60
    2,7K
  • Аватар пользователя
    sireniti26 декабря 2021 г.

    Весілля

    Якщо подумати, сумні у нас традиції. Навіть ті, що мають бути веселими - з відтінком смутку.
    Подружжя Безверхих оддають заміж третю свою дочку - Катрю. Подія велика і радісна. Закололи кабанчика, приготувалися, як слід, запросили майже все село, музики грали так, що ноги самі просилися в танець.
    Та чому ж так невесело батькові й матері? Чому напливає сум і безмежний неспокій напливає на серце?
    Троє дочок виховали. Жодна не зосталась біля батьків. От і ця від‘їжджає з чужими людьми. У місто, у незнане, назавжди…
    Ой відчуває мати, що не кохання причина весілля. Та що вдіє? Сучасні діти такі стали самостійні, вони краще знають, як будувати своє майбутнє.
    Машина зблиснула далекозорими фарами і зникла. А в повітрі довго ще тремтіло: «— Та моя ж ти, дитиночко дорогесенька, коли ж я тепер тебе побачу!..»

    От знаєте, не те що тут якась мораль, чи чогось навчає цей твір. Тут інше. Прочитавши, задумуєшся над багато чим. Він викликає такі почуття, що важко передати на словах. Серце сильніше б‘ється в грудях, слози бринять на очах. Щось вічне стукає у скронях, щось величне наповнює груди. І болить. Чомусь болить душа.

    Новела з гірким присмаком.

    Читать далее
    58
    484
Все рецензии
Похожие книги

Цитаты

  • Аватар пользователя
    Katzenblick11 мая 2016 г.

    Життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а й чуже. А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води приток у річку.
    Я не можу розминутися з людиною.
    Я не можу бути самотнім.
    Признаюсь: заздрю планетам, вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.

    Мене втомили люди. Мені надокучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять.
    Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинути разом зі сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій...
    Але вони йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди підошов.
    Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: "Тут вхід не вільний!"

    Читать далее
    30
    5,4K
  • Аватар пользователя
    ssamsarra15 января 2014 г.

    А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: «Тут вхід не вільний!»

    22
    41,5K
  • Аватар пользователя
    winter_is_coming20 сентября 2012 г.

    Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть.

    22
    13,5K
Все цитаты

Подборки с этой книгой

Все подборки