Особисто Я Особисто Тобі

Любов не рахує ні часу, ані відданих сил. Любов не живе три роки! Це саме пристрасть, після якої любов або проходить, або ні. Намагайтесь сприймати її як цінність, яку постійно треба оберігати, а не як річ, яку ви отримали і з часом викинете.

Вихід цієї книги на полиці книжкових магазинів викликав ажіотаж серед українських читачів. Книга вийшла ще в 2013 році, але вона і надалі залишається важкодоступною і придбанні, як і після першого тиражу і такий же ажіотаж залишається і донині. Що ж до самої книги, то дуже добре молодому автору вдалося описати стосунки між хлопцем і дівчиною, але з позиції психології. Дуже приємний стиль написання- такий ніжний, теплий,світлий та дуже швидкий для сприйняття. Мене книга зачарувала як і сама назва твору...так гарно звучить. Ще дуже сподобалась правдивість і простота цитат та деяких діалогів, які пояснюють любов, пристрасть...Тому " Особисто Я особисто Тобі" раджу прочитати)

P.S "Особисто Я особисто Тобі" прочитано в рамках "Спаси книгу" та "Охота на снаркомонов 2015"

Напевно, цю книгу варто читати лише тим, хто жив на відстані, коли духовна близькість витісняє фізичну, коли секунди стають годинами, а життя - очікуванням. Інші не зрозуміють і скажуть, що це абсурд. Насправді мені здається, той, хто крізь це пройшов, більше не погодиться на такий "подарунок долі". Мене вразив глибокий психологізм, здавалося б, юного автора. Він розкриває стосунки з погляду чоловіка й з погляду жінки. Щось мені підказує, що це реальна історія, адже вигадане ТАК не напишуть. Гадаю, проблема цих стосунків була навіть не у відстані, а у різних поглядах на життя. Власне, чоловік уже був зрілий, готовий до створення сім'ї, йому хотілося затишку, а дівчина - творча, гамірна. Такі відносини приречені, навіть коли є почуття. Однієї любові замало, у цьому, як на мене, переконалося не одне покоління. Можливо, чимось таки дійсно нагадує знаменитий на всю мережу роман Януша Леона Вишневського, але тут сюжетна лінія значно простіша. Тож чим мене взяла в полон книга "Особисто Я, Особисто Тобі", що я її прочитала за день безперестанку? Це, безперечно, манерою викладання думок. Дуже гарно. Все-таки жінка б так не написала. Ніколи і ні за що. Чоловіки-письменники, як і чоловіки-кухарі, знають свою справу. Щоправда, помітило моє філологічне око кілька орфографічних помилок;) Редакторам є над чим працювати.

Спробую оцінювати книгу таким чином "щось би змінилось, якби вона не потрапила мені в руки". Ця історія не залишила для мене ніякого сліду - відкриття, кращого розуміння психології стосунків, цікавого сюжету. Тільки занадто багато нав"язливих порад, які суперечать одна одній - то треба боротись за кохану, то треба вчасно відпустити, а в результаті все рівно "жизнь - боль".

Окремо про наболіле: знову купа опечаток. Книжечка на 140 сторінок, малесенька - ну невже її неможна було вичитати і зробити якісною?..