Як я руйнувала імперію

«Як я руйнувала імперію» - перша українська повість для підлітків про останні роки радянської імперії. Як жили радянські люди? Як ганялися за дефіцитними товарами? Кого боялися? І чого прагнули? Герої повісті – підлітки, що дружать, сваряться, хуліганять, часом навіть вдаються до чарів, а при тому опиняються в вирі суспільних змін. Читач зрозуміє, чому були неминучими й наступні потрясіння, що їх зазнала Україна. Чому розвалився Радянський Союз? І – найголовніше - хто його розвалив? Автор пові...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,5

69 оценок

5
61%
4
28%
3
10%
2
1%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 81Хотят прочитать 61

Рецензии

Ulli
9 августа 2014
Вітер змін гудів над нашими головами.
Чверть століття тому звичайні люди "руйнували імперію". Серед них були старі, і малі; чоловіки і жінки; селяни і городяни; бідні і заможні... Народ прагнув змін і дух свободи прокинувся у серцях українців. Звичайно не лише Україна виходила на мітинги за незалежність, але книга Зірки Мензатюк все ж таки розповідає про події на території нашої держави, зокрема, у селі на Буковині поблизу Чернівців.
Головна героїня - звичайна школярка Яринка. Вона живе з батьками у Києві, а літо проводить у бабусі в селі. Саме там і розгортається більша частина подій. На березі Прута дівчинка знаходить нових друзів, безліч пригод і навіть перше кохання. Всі герої цієї історії живі і справжні: Орися, Ігрек, Півоня - вони мають власне життя і про кожного з них можна написати окрему книгу.
Загалом мені цей твір сподобався. Трішки нагадав нещодавно прочитану "Дорога уходит в даль...", але там боролися з Російською імперією, а тут вже з Радянською. Методи і особливості боротьби практично однакові: підпільні організації, страх перед існуючою владою та віра у світле і краще майбутнє. Я не вважаю Совєтську епоху кращою від будь-якого іншого періоду, але зневажати історію, якою б вона не була, я не можу. Часом здавалось, що авторка нав'язує свою думку, тож чотири зірочки за це.
Повість дуже гарно написана, мова жива і колоритна, не перенавантажена діалектами і складними для розуміння висловами. В будь-якому разі, я б могла рекомендувати цю книгу: читається з задоволенням, а від деяких єпізодів у мене навіть мурашки по шкірі пробігали.
P.S. Видавництво Старого Лева зробило просто чудову книжку. Я в захваті від обкладинки і взагалі дуже все гарно і зовні і всередині.
Читать далее
16 понравилось
0
627
dolli_k
7 июня 2015
Зайшла я до бібліотеки, і, побачивши щойно привезену книжку Видавництво Старого Лева, відразу схопила її. Усі книги цього видавництво безмірно радували мене, тому я була впевнена на 100%, що не розчаруюся.
"Як я руйнувала імперію" - це книга про радість і смуток, про біль розчарування і про піднесення душі. Вона зачіпає непростий період історії, але робить це невимушено.

Описуються буденні справи героїв, яким треба приділити особливу увагу. Яринка, Півоня, Ігрек, Нінель-Тракторуся - це персонажі, з якими я б хотіла зустрітися в реальному житті: з деякими потоваришувати, а деяким просто зазирнути в очі...
Також мені сподобалися деякі діалектичні буковинські вирази: вони допомагали ясніше уявити картину, навіювали ту чарівну атмосферу Західної України.
Отже, ця книга дійсно чарівна, і я б перечитувала її знову і знову.

Читать далее
9 понравилось
0
638
GaLina_KGB
9 августа 2015
ВІТЕР ЗМІН ГУДІВ НАД НАШИМИ ГОЛОВАМИ
Книгу купляю в подарунок. Вибір великий, але я заздалегідь вирішила, що придбаю саме цю. Ходжу по крамницях. На третій день мені щастить. Безкрає українське поле на обкладинці милує око. Приходжу додому і не можу відмовитися, зразу починаю читати. Вся книга просякнута неперевершеною атмосферою Західної України. Герої дуже милі, прості і такі знайомі:
Школярка Яринка. Приїхала з Києва на літні канікули до бабусі у село, неподалік Чернівців. Справедлива і товариська.
Подруга Півоня. Підтримує і складає компанію в походах на річку.
Хуліган Ігрек. Хоче здаватися завжди веселим і безстрашним.
Ніночка-Нінель. Дочка директора школи. Очолює групу "правильних" підлітків.
Сусідка Сафрониха. Сільська забобонна жінка. Усюди вбачає признаки нечистої сили.
Тітка Орися. Молода і горда. Як символ цілої нації.
Спекотне літо дев’яностого, річка манить прохолодою, а повітря наповнене передчуттям чогось особливого. І Яринці так хочеться бути причетною до цього особливого. Вона не знає що відбувається, але усіма силами намагається допомогти. Щоб неминучі зміни настали скоріше.
Сестра виходить заміж. Зранку в день заручин ми готуємо на кухні. Мама розказує історію. Вона виходила заміж в двадцять і до цього часу думала, що нехрещена. Так мамі сказала бабця. І так мама говорила всім. Ми з сестрою не розуміємо, як можна було такого не знати. Мама переконує, що так було безпечніше. Бо ще "хтось" може почути. Ми сміємося, нам ця історія здається кумедною. Мама теж сміється. І радіє, що нам пощастило рости при Незалежності.
Читать далее
7 понравилось
0
584