Спати з жінками

Зрештою, якщо людина не чинить нічого загрозливого і в жоден спосіб не заважає моїй свободі, я теж не схильний заважати їй. Навіть ненормальною її вважати не хочеться, бо остання справа, якою я б хотів займатися у цьому житті - визначати чиюсь нормальність.

Молодість закінчилася, пам'ять переповнена, операційна система звільняє місце для більш важливих файлів.

Я вже вчинив величезну помилку, спаливши речі.
Я вже не зможу видалити ані мейл-адресу, ані номер телефону. Я безпорадний. «темряви ще не було, але й світла вже наче не стало». Всі ті, кого ми безмежно любили, існують десь поміж цими словами:
Смерть є. Смерті немає.
Десь між ними, там, далеко, клубочиться наша любов, як хмара. Біла-біла хмара.

Наші слабкості й творять нас, ніщо так не характеризує тебе, як твої мінуси і розпачливі спроби їх перебороти. Скажу відверто: я найбільше люблю людей за їхню недосконалість, цю кумедну й зворушливу здатність не приймати себе такими, якими ми є насправді.

Щастя ж насправді складається з речей простих, часто примітивних, а одне з найбільших задоволень — чути, як тебе називають на ім'я. Це вияв особливої інтимності і довіри, в розмовах з іноземцями ви подаруєте співрозмовнику нестримну радість, вимовивши його ім'я хай навіть трохи кумедно, але правильно.

Це був той тривкий період, коли минаєш сейсмічну зону віку двадцятирічного й м’яко переступаєш на мінне поле двадцять першого свого року.

Загальновідомо: важливою є не так сама подія, як наше ставлення до неї. Переконати себе можна майже в усьому. Хоча ні - абсолютно в усьому. І в покращенні, і в погіршенні. Та взагалі - в чому завгодно.

Право наполягати на власному імені, на правильних назвах своїх міст - зовсім не шовіністичне, як дехто прагне його трактувати. Це радше потреба наголосити на власній неповторності, на власному праві жити, праві існувати у цьому такому різному світі під своїм власним нікнеймом.

Потреба мати візу - це найкрасномовніша ознака того, що з вашою державою є проблеми, а відтак - і з народом. Чесно кажучи, це інструмент, який використовують, щоб відділити кращих від гірших, тих, що змогли, від тих, кому ніяк - уже сотні років - не вдається.