Пісні про любов і вічність

Ці історії — проза мандрів. Мандрів у пошуках себе. Бо, коли одного разу ти розумієш, що все, чим володів дотепер (чи то воно володіло тобою), не має жодного сенсу, саме час вирушити у подорож. Що чекає на тебе в пункті призначення? Перетворення? Чи зустріч зі своїм невідомим, проте справжнім «я», що раз у раз намагається дати знак про своє існування і, врешті, приречене бути почутим?

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,5

88 оценок

5
18%
4
42%
3
25%
2
11%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 94Хотят прочитать 50

Рецензии

LeRoRiYa
28 апреля 2014
Виявляється, є так званий "Сінайський цикл" Любка Дереша. (Романи "Миротворець", "Остання любов Асури Махараджа").
І ця збірка оповідань символічно його завершує.
Я не читала двох вищезгаданих романів. Але тепер точно прочитаю.
З одного боку, проглядається звичний авторський стиль Дереша: філософічність, загадковість, жіттєвість й типова для нього манера подання інформації.
Мені спободалося читати. Це та книжка, над якою треба думати. Раджу.
36 понравилось
0
1,5K
mariah_kk
27 января 2015
Цій книзі дала 1 бал з 5. Спершу думала оцінити її в 0 балів, але не змогла тому що знайшла 4-5 думок, які були близькими для мене і трошки збагатила знання про філософію Сходу.
Купуючи в магазині по анотації не відразу зрозумла, що книга настільки не для мене, що заледве зможу її дочитати.
Ні в якому разі не звинувачую автора, змістове наповнення книги тощо. Просто книга не моя, ось і все!
4 понравилось
0
238
How_You_Wish
4 августа 2015
Особисто для мене ця книга розпадається на дві частини: всі новели до "І не повернеться пес до своєї блювотини" та власне цю повість. І перша частина здалась мені невимовно нудною. В мене дуже обмежений досвід знайомства з Дерешем та його творчістю, але я починаю з'ясовувати для себе, що краса його прози – у заломленнях і вивертах внутрішнього світу героїв, у їх розвиткові, змінах їх станів, їх самоусвідомлення, їх сприйняття світу. Саме тому його новели не справляли на мене аніякогісінького враження. Особисто я вважаю, що динаміка, штриховка, ескіз, момент – це не його. Втім, мені сподобалася найперша, "Zobaken nicht kusaken" – проста ідея "переступання через себе" в стосунках з оточуючим світом, вписана в яскравий індійський колорит. Далі для мене почалось щось таке, від чого я разів двадцять відкладала книгу, не в змозі більше витримувати нав'язливу ексцентричність героїв. Мабуть, вся справа в тому, що таких людей, які з'являються на сторінках "Пісень", середньостатистична людина типу мене собі навіть уявити не може. Що вже казати про те, аби зануритись в їх світ. Навпаки, я боялась цього світу, боялась думки про те, що він реально існує. Цим книга натурально відлякувала. Хоча це скоріше моя провина, аніж її – може, вона підказувала, що пора розширювати горизонти мислення, ламати типажі і стереотипи і звикати до того нового, що пропонують нам Дерешеві "заробітчани духу"?
Так чи інакше, добре, що спрощена версія того, що ми читаємо в новелах, з'являється потім в "І не повернеться..." Спрощена, бо написана ця повість від лиця собаки, звичайного вуличного пса. Зрозуміло, що цей пес, пропускаючи духовні Синай та Індію крізь себе – інакше і не скажу – далеко переростає собачі можливості (в усіх значеннях). Але still ця книга дуже важка і підходить не всім. Ви повинні настроїтись на неї, бо під час читання саме вона буде вести вас, панувати над вами, а не навпаки. Не кожен читач до цього готовий. Прочитавши цю книгу, я, втім, краще зрозуміла дивний вираз очей Дереша на її презентації, хоча це не наблизило мене до можливості описати його словами. Не буду її радити, принаймні тим, хто відчуває себе духовно незрілим, не готовим сприймати глобальні ідеї, кардинально змінювати свій внутрішній світ і підломлювати під нього зовнішній так, як це зробив автор. За таку книгу варто дякувати, бо відчуття болю і різкості того, що переживав автор, коли писав її, не покидатиме вас від першої до останньої сторінки.
Читать далее
3 понравилось
0
418