Ваша оценкаЦитаты
LeRoRiYa23 апреля 2014 г.Але не тільки (й не стільки) еміграції буквальної, зовнішньої, скільки еміграції внутрішньої, коли зовнішні обставини перестають приносити нам те відчуття комфорту й безпеки, яке приносили раніше(зауважу,людина здатна вважати безпечною навіть найбільш обтяжливу ситуацію, аби в ній була стабільність)
3419
robot28 января 2016 г.Був четвер, напевне, найкращий день тижня - ще не п'ятниця, немає поспіху вриватись у вихідні, але вже й не середа - не це відчуття недосказаності на роботі й неясності в житті.
Четвер - такий день, коли насущні питання життя непокоять менш за все.1155- robot28 января 2016 г.
Не знаю, чи колись іще побачимося з Артуром, цією беззубою змією з вервицею рудракші в кишені, але знаю точно, що на плацкартній полиці мого серця в поїзді, який, розтинаючи ніч, їде на схід, у бік світанку, є місце для нього теж.
1161 
Katrin_Kulbashna28 июня 2015 г.Є два моменті в житті, коли ми відчуваемо плинність
часу по-справжньому. Першиий - це коли ми підростаемо
і в нас кожен день щось змінюється в тілі... І другий
період - десь моему віці. Ти починаеш старіти, і все
знову змінюється дуже стрімко, раптово....
... Весь інший час - від вісімнадцяти до п'ятидесяти восьми - суцільна ілюзія. Не довіряй їй. Здається, ніби нічого не міняється, але насправді це не так.1148
IraDemchuck9 марта 2020 г.Читать далееЯ зрозумів раптом, що люблю їх усіх, омитих першими червоними променями світанку, сяючих істот, святих і грішних, укритих краплями священної ріки, і що це – щось більше, ніж просто велика родина. Що я міг би померти за них, і що мені, можливо, таки доведеться померти за них. І що при цьому я ще любитиму їх, знаючи, що всі ми – нерозривно зв’язані, сполучені, що всі ми – частинки одного цілого: сонце, ріка, овид, пляж на протилежному березі, дрібні фігурки людей, старі мури фортеці, кам’яні плити набережної – всі ми одне ціле, завжди були, є і будемо, часом порізну, а часом укупі, часом сварячись, а часом братаючись, обмінюючись ролями і забуваючи себе в цьому вертепі, круговороті масок, і все ж віднаходячись знову, на березі великої ріки, омиті бризками вічної, сяючої субстанції, вічно нові, вічно інші, вічно ті самі
0112- IraDemchuck9 марта 2020 г.
ти мусиш вирішити, хто ти: той, хто дозволяє робити щось із собою, чи той, хто сам вершить реальність
092 - IraDemchuck9 марта 2020 г.
«Майстер втечі рухається тільки вперед. У нього немає страху, що він залишиться без підтримки. Він знає, що Бог приймає його таким. Якщо ти озиратимешся, тебе охоплюватимуть сантименти, і вони прив’язуватимуть тебе до себе. Ти плакатимеш за квартирою, за машиною, за всім, завжди, поки не навчишся йти не озираючись. Коли прощаєшся з кимось – прощаєшся востаннє. Коли виходиш звідкілясь – виходиш востаннє. Ось що значить не озиратися назад. Всі твої багатства – попереду, позаду – тільки скорбота»
083 - IraDemchuck9 марта 2020 г.
цей світ – він настільки великий, пекучий, нескорений, настільки тісний, що, здається, я зараз лусну від нього, від того, що його так багато, лусну – або скорюсь йому і тихо відійду в тінь
075 
OksanaVaschenko3584 февраля 2017 г.Пан Ярославський припинив затулятися від життя.(...)Він опустив захист і зразу ж отримав з десяток хуків справа, десяток хуків зліва, пару потужних аперкотів під дих і в щелепу.
0103
