Криниця з дерев"яним зрубом, журавлем над нею і обов"язково кущ калини поруч. Воді завжди приписували магічні властивості, відчуття і пам"ять. Безліч науковців і магів вірять. що вода здатна на багато, просто варто навчитись всією цією силою користуватись. От і в цій книгі не дивлячись ні на що для мене головним героєм є криниця,а саме її джерело, що пережило пронесло крізь себе долі всіх хто оточував її. Ця книга ще раз переконує, що нічого в цьому житті просто так не відбувається, всі випадковості не випадкові. А ще: що посієш, те й пожнеш. І рано чи пізно відплата за всі гріхи настане і навіть якщо не ви заплатите, то заплатять діти... Найбільше з усіх героїв сподобалась бідна художниця на долю якої випало найбільше випробувань. Але найголовніше, що вона вміла бачити душею і серцем. Вона була такою довірливою, що аж страшно. Таким не можна бути, таких життя ламає. Не пам"ятаю хто сказав, але фраза на всі віки: Дві речі поява яких в нашому житті невідворотна - це пил і розчарування в людях. Від себе додам, що розчарування в кожному з людей і воно не відворотне це точно.А ще такий дивний Авдій чи то пак Авель. Він такий захоплюючий у свому бажанні будь що бути вільним, як і вся Україна і її народ! Я в це хочу вірити.
10 понравилось
