Міо, мій Міо
Боссе - хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. Одного разу господиня сусіднього магазину, фрау Лундін, дарує Боссе яблуко і просить опустити в поштову скриньку листівку за неї . Хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. Яблуко в руці Боссе стає золотим ...
Незабаром хлопчик знаходить пляшку з замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить Боссе в країну Бажану. Там він дізнається, що його справжнє ім'я - Міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. Міо знайомиться з хлопчиком Юм-Юмом, батько дарує йому коня на ім'я Міраміс.
Однак незабаром з'ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар на ім'я Като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл.
Древнє пророцтво говорить, що саме Боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з Като і переможе його. Хлопчики і Міраміс вирушають у далеку і небезпечну подорож.
Расмус-волоцюга
Брати Юнатан і Карл Лейон живуть разом з мамою в безіменному шведському містечку в бідній квартирці на третьому поверсі дерев'яного будинку. Брати дуже різні. Старший, тринадцятирічний Юнатан, красивий, спритний, талановитий хлопчик, його люблять діти, для яких він вигадує різні ігри та пригоди, а дорослі не втомлюються ним захоплюватися. Молодший, десятирічний Карл (або Сухарик, як називає його брат), негарний, боязкий, сором'язливий, слабкий дитина, він смертельно хворий (мабуть, туберкульозом) і прикутий до ліжка. Але, незважаючи на велику різницю, брати дуже прив'язані один до одного.
Коли Карл випадково дізнається, що скоро помре, Юнатан розповідає йому про далеку («по інший бік зірок») країну Нангіяле, в яку люди потрапляють після смерті. У цій чарівній країні, де « час багать і казок», а пригоди трапляються « з ранку до вечора і вночі теж », Карл буде абсолютно здоровий і зможе робити все, що забажає. Братів засмучує лише довга розлука, яка їм належить, коли Карл помре. Але трапляється по-іншому: Юнатан гине, рятуючи Карла з пожежі. Він вистрибує з вікна палаючого будинку, тримаючи брата на спині і затуливши його від удару при падінні. Шкільна вчителька, захоплена вчинком Юнатана, називає його Лев'ячим Серцем.
Карл дуже сумує: Нангіяла здається йому тільки втішною вигадкою, а думка про вічну розлуку з улюбленим братом нестерпна. Але Юнатан знову знаходить засіб втішити Сухарика - він прилітає до нього білим голубом і обіцяє швидку зустріч в Нангіяле. Так і трапляється, коли Карл через кілька місяців помирає, залишивши матері втішну записку: «Не плач! Ми побачимося в Нангіяле».
Однак в казковій Нангіяле, в яку так хотів потрапити Карл, настав « час страшних казок». Тенгіль, правитель Карманьякі, (країни на Горі Стародавніх Гір за Рікою Стародавніх Річок ), захопив одну з двох долин Нангіяли - Тернову - і за допомогою драконихи Катли тримає її жителів у рабському покорі. Мужні повстанці під проводом Урвара чинять опір владі Тенгіля, їм допомагають жителі вільної Долини Вишеньок під керівництвом мудрої «королеви голубів» Софії, помічником якої стає Юнатан. Але в Долині Вишеньок з'являється зрадник, він відкриває ворогові ім'я лідера повстанців, і Урвара кидають у печеру Катли. Юнатан Лев'яче Серце відправляється в Долину тернику, щоб спробувати його врятувати. Не витримавши нової розлуки з братом і наляканий сном, де той кличе його на допомогу, Карл теж пробирається в Долину терну. Старий Матіас, друг Софії та Урвара, вкриває обох хлопчиків від солдатів Тенгіля.
У Долині тернику - голод, насильство і страх, але мешканці не зломлені, вони готові до повстання, але їм не вистачає ватажка. Юнатан і Карл вибираються з Долини крізь підкоп під міською стіною і відправляються в Карманьяку. В останній момент вони встигають визволити засудженого до смерті Урвара з печери Катли. Карл вчиться бути відважним і рішучим, як Юнатан і Урвар: ризикуючи собою, він допомагає супутникам сховатися від погоні, а після рятує Софію з пастки, в яку її намагається заманити зрадник Юссі.
Благополучно врятовані Урвар, Софія та Юнатан очолюють повстання жителів Доліни, але повстанці не встигають закрити ворота міста перш, ніж з'являється Тенгіль зі своєю драконихи Катла. Здається, що все повстанці загинуть, але у вирішальний момент битви Тенгіль упускає ріг, звуку якого підпорядковувалася дракониха, і Юнатану вдається його перехопити. Тенгіль і його армія гинуть від вогню з пащі раніше слухняного чудовиська. Долини сумують за загиблими і радіють знайденої волі. Але Юнатану належить зробити ще одне небезпечну справу - він повинен відвести слухняну лише йому дракониху в Карманьяку і прикувати її там до скелі. Карл відправляється разом з ним. Все йде добре, але коли брати перетинають підвісний міст над водоспадом Кармафаллет, коні лякаються рику Катли і пускаються в галоп, від несподіванки Юнатан упускає ріг і дракониха нападає на хлопчиків. Захищаючи брата, Юнатан зіштовхує на Катлу величезний валун і та падає у водоспад, в якому живе жахливий змій Карм, її заклятий ворог. Карм і Катла вбивають один одного. Опаленні вогнем Катли, вмирають улюблені коні хлопчиків. Юнатан, побіжно зачеплений полум'ям, паралізований. Він зможе знову рухатися лише в Нангіліме, казковій країні , куди потрапляють загиблі в Нангіяле. Карл вирішує допомогти своєму старшому братові: піднявши його на спину, він сміливо кидається у водоспад. Повість закінчується радісним вигуком Карла Левове Серце: «Я бачу світло!»
134 понравилось
