Інші пів'яблука

Продовження успішного роману Галини Вдовиченко! Сучасний роман-казка. Через п`ять років після подій, що змінили життя чотирьох подруг, чарівне «яблуко Пінзеля» виходить зі сховку та веде товаришок до нових випробувань і пригод. Від маленького села Рукомиша — до Парижа, на виставку робіт видатного майстра. Тим часом за сувеніром, наділеним надзвичайними можливостями, починається полювання... Хто веде подвійну гру?

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

47 оценок

5
21%
4
47%
3
28%
2
2%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 57Хотят прочитать 27

Рецензии

Natali3941916 июня 2014 г.
Я з таким захопленням взяла в руки цю книгу в магазині і одразу ж похвалилась новою покупкою. На питання:
"А що ж це за книга?" відповіла,:
"Як, хіба ти не знаєш? Це ж продовження книги "Пів"яблука""
"А про що вона?"
І я на власний страх і сором зрозуміла, що я зовсім не пам"ятаю про що та книга. В пам"яті просто залишились емоції і щось там про дерев"яне яблуко, що виконувало бажання.
Може це прозвучить неправильно, але скоріш за все це просто не зовсім моя література, точніше не мого віку. Ця книга буде більше личити жіночкам "бальзаківського" віку. Можете закидати мене яйцями за це.

Зараз відчувається потреба в оптимістичній прозі, такій, яка залишає посмак любові до життя
це написано на обложці книги і на мій сором на мене це не подіяло. Я як і всі інші боюсь того, що зараз відбувається і хочу промінчика світла, хоча б такого малюсінького, малюсінького, можна зовсім непомітного, але я за нього зачеплюсь. І, нажаль, ця книга не стала для мене цим самим промінциком!
Але Ви мене не слухайте, цю книгу всеодно варто читати і варто купувати, варто підтримувати щось подібне!
Читать далее
14
167
Nina_M4 сентября 2016 г.
В останні дні відпустки захотілося знову відчути ті легкість і оптимізм, які огорнули мене після прочитання першої частини. На жаль, це мені не вдалося.
Ця книга, як на мене, втратила всі переваги, якими приваблює до себе попередня історія. Тут зовсім мало тієї щирої жіночої дружби, української самобутності, сподівань на краще. Героїні продовжують жити, долають труднощі, однак в них вже нема того оптимізму, розвитку, яскравості, які були такі близькі мені й зрозумілі.
Магічно-казкова історія яблука майстра Пінзеля перетворюється на не надто якісний детектив.
Мені дуже хотілося більше про звичаї, про справжню Україну. Я вже навіть відчула приємне тепло від бабусиного кожушка, його м’яке хутро на своїх плечах. Та це лише епізод, який не зміг порятувати цілісне враження від книги.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...

В последние дни отпуска захотелось снова почувствовать те легкость и оптимизм, которые окутали меня после прочтения первой части. К сожалению, мне не удалось.
Эта книга, на мой взгляд, потеряла все преимущества, которыми привлекает к себе предыдущая история. Здесь совсем мало той искренней женской дружбы, украинской самобытности, надежд на лучшее. Героини продолжают жить, преодолевают трудности, однако в них уже нет того оптимизма, развития, яркости, которые были так близки мне и понятны.
Магически сказочная история яблоки мастера Пинзеля превращается в не слишком качественный детектив.
Мне очень хотелось больше об обычаях, о настоящей Украине. Я даже почувствовала приятное тепло от бабушкиного тулупа, его мягкий мех на своих плечах. Но это лишь эпизод, который не смог спасти целостное впечатление от книги.
Читать далее
13
272
LeRoRiYa15 сентября 2014 г.
Продовження, якого ніхто з читачів не чекав.
Продовження, якого мені чекати й не довелося, бо я купила його одночасно з попередньою книжкою.
Продовження, яке нічим не гірше за початок.
Справді інші пів'яблука.
А тепер вже традиційна асоціація:
І - іскра
Н - Новина
Ш - Шок
І - історія
П - потреба
І - Інверсія
В - Відтворення
Я - Ясність
Б - безпрограшність
Л - Лавина
У - Успіх
К - Кульмінація
А - Асиметрична ірраціональність
11
146

Все рецензии

Цитаты

etapoid9 июня 2015 г.
... ніколи не вимовляти цих слів: "Я не маю часу". Бо з кожним разом, з кожним повтором час шагреновою шкірою слухняно тане, маліє, всихається. Табу на цей безглуздий вислів!
2
413
etapoid9 июня 2015 г.
Ми є, і наш час разом з нами, природно й нерозривно, вірною тінню в сонячний день - він у нас є; обов'язковий, як дихання та рух, бо ми живемо, існуємо - час у нас є.
1
361
Tanya_Ua15 января 2016 г.
Як ти розумієш слова "Хліб наш щоденний дай нам сьогодні"? Ти думаєш: це означає те. що більшість думає? Дай нам, мовляв, поживу на сьогодні, щоб ми мали що їсти? Дай нам копійку на прожиття, так? А йдеться не про звичайний хліб, і не про засоби до існування. Йдеться про хліб життя, про часідеться. Про час, який потрібен нам тут і тепер. Не завтра, і не вчора. А дай нам часу на сьогодні.
0
184