Інші пів'яблука

... ніколи не вимовляти цих слів: "Я не маю часу". Бо з кожним разом, з кожним повтором час шагреновою шкірою слухняно тане, маліє, всихається. Табу на цей безглуздий вислів!

Ми є, і наш час разом з нами, природно й нерозривно, вірною тінню в сонячний день - він у нас є; обов'язковий, як дихання та рух, бо ми живемо, існуємо - час у нас є.

Як ти розумієш слова "Хліб наш щоденний дай нам сьогодні"? Ти думаєш: це означає те. що більшість думає? Дай нам, мовляв, поживу на сьогодні, щоб ми мали що їсти? Дай нам копійку на прожиття, так? А йдеться не про звичайний хліб, і не про засоби до існування. Йдеться про хліб життя, про часідеться. Про час, який потрібен нам тут і тепер. Не завтра, і не вчора. А дай нам часу на сьогодні.

Так не буває, щоб людина мала все: і здоров'я, і щастя, і детй, і кохану людину, і улюблену роботу. Завжди чогось бракуватиме, завжди чогось шукатимеш і когось або щось утрачатимеш.

Чого не зможе психотерапевт, те легко вдастся перукарці першої категорії.

Їхнє повторне об'єднання було наче той сяк-так загоєний перелом кісток. Якось воно стулилося і якось трималося купи, але нило й сіпало раз у раз, віщуючи новий напад болю. Невдало зрослося. Довелося вдруге зламати, ризикуючи залишитися на все життя калікою.

Небалакуча жінка - рідкісна вдача, незаперечний джекпот у життєвій лотереї чоловіка.

Слова, слова...Часом вони біжать перед подіями, нагадуючи нам: думай, що кажеш.