Остання книжка трилогії виявилася найбільш цілеспрямованою і послідовною. Суворов майже не відволікався на побіжні теми і гнув головну - Карибська криза та все, що ïй передувало і сприяло. Але й тут розповісти йому було що. Тут і радянський ракетно-ядерний блеф, й історія створення ракет у СРСР, космічні польоти як випадковий побічний продукт ВПК. Несподівана версія зрадництва Пеньковського, який відіграв ключову роль у Карибській кризі. Ну і, звісно, побічні теми у розвиток основноï - Хрущов, його команда, включаючи повністю тепер забутого Фрола Козлова, який, між тим, був тоді другою людиною у СРСР і дуже ймовірним наступников Хрущова. Важко сказати, що у версіях Суворова базується на фактах, що є геніальними припущеннями, а що просто припущеннямии. Тема хрущовських часів для мене нова, і, крім офіційноï версіï, я мало що з цього приводу читав. Але з одним з висловленних Суворовим можу точно погодитися: він ставить питання, позначає слабки місця офіційних тлумачень і примушує шукати відповіді далі.