Краса, що не рятує

Надька-Верона - жінка надзвичайної вроди. І своєю красою вона все життя майстерно користувалася, граючи чоловіками ті зіштовхуючи їх, наче півнів у півнячих боях. Але чи гарантує ця врода щастя, якщо за нею нема нічого, що надає сенс існуванню людини? Бо коли краса помарніє - що залишиться?

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,5

31 оценка

5
26%
4
26%
3
35%
2
10%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 40Хотят прочитать 8

Рецензии

Ardoss
9 апреля 2017
Про сильних, красивих жінок та непутьових чоловіків
Не зупинятися, навіть якщо боляче, не кричати, навіть якщо страшно, не озиратися, навіть якщо хочеться, бо перетворишся на соляний стовп. Ось вона, філософія Надчиного життя.
Я була впевнена, що головна героїня мені не сподобається, бо я так не люблю самозакоханих, але Надька інша, вона - горда. Навіть те, як автор її називає - Надька, це виклик, ніби підкреслюється її холодність, безсердечність. Хоча вона зовсім не снігова королева. Просто жінка, яка хотіла бути коханою.

Жіночність - це риса коханих, а її не кохали.
А ще вічно молодою і гарною, адже саме краса в дитинстві врятувала Надькі життя. Боячись бути покинутою, вона втікає від Толічки, хоча і кохатиме його все життя. Толічка ж - він просто Толічка, чоловік - син, малорішучий і пасивний. І коли він знаходить таки Надьку через 20 років історія вже дописана.

Життя Надії Павлівни Шистачок схоже на шкарпетку - потерте на п*ятці, воно трохи смердить черевиком, але вона і досі його носить.
Ще є мажор Гречка. І це вже пацієнт Фрейда. Чудовий приклад того, що любов буває різна. І інколи навіть вбиває.

Йому здалося, що це кохання прослизнуло, наче глист у його організм і тепер пожирає з середини.
Ця книга про хворих людей. Тих, у кого чомусь порожня душа. І які навряд - чи будуть щасливими. А ще ця книга чудовий приклад якісної української літератури, написаної чудовою, справжньою українською мовою. З радістю почитаю Павліну Пулу ще.

Її таки дратували ці люди, які спершу докладали неймовірних зусиль, щоб зруйнувати своє життя, не вміли тримати на припоні ротів, ширінок і таємниць, а потім вирішували, що їм пороблено і сунули до неї зі своїми бідами, вроками, ляльками - вуду, зрадами - хай зцілює.
Читать далее
8 понравилось
195
NatalaBrodska
5 мая 2017
Просто хороша книжка, добре написана, переконлива і жива. Але це що завгодно, тільки не любовний роман. Навіть важко оприділити жанр. Психологічний роман, або ... не знаю.
4 понравилось
165
AnnaTokar
31 января 2018
Павліна Пулу "Краса, що не рятує"
Надька-Верона фанатично закохана в себе і свою вроду. Вона завжди мріяла жити на батьківщині Ромео і Джульєтти, але життя все вирішило по своєму і вона опинилася в Сибіру ... Надька все життя живе в своєму, я б сказала, егоїстичному світі, де в неї куча прихильників чоловічої статі, яких вона зіштовхує лобами, як півнів, любуючись на ці півнячі побоїща. Але засліплена своєю вродою, вона прогавила власне кохання, залишившись самотньою і нікому непотрібною. Адже з віком і краса минула ...
Книга мені сподобалася, я закохалася в чудову і чисту мову автора. І я вважаю, що всі отримали по заслугах і я ще раз переконалася, що не можна жити самозакоханою егоїсткою.
Читать далее
1 понравилось
244