Тигролови

Це історія про молодого 25-річного чоловіка, українця, молодого спеціаліста, авіаконструктора, якого було засуджено на 25 років страшної каторги на краю світу - на Далекому Сході СРСР. Попри суворий контроль, йому вдається втекти з поїзда, який перевозив увʼязнених, і знайти прихисток, а подекуди й рідний дім у хащах непролазного і суворого лісу.

Починаються захоплюючі й майже чарівні оповіді про мисливське життя та побут у тайзі. Я ніколи не могла подумати, що це може бути так цікаво. Хочеться повірити в казку і назавжди залишитися в тому лісі. Проте життя вносить свої корективи, та й навряд чи головний герой зміг би забути все, що з ним сталося. Минуле не дає йому спокою і штовхає на невиправдано ризиковані й зухвалі вчинки.

«Тигролови» - це книга, яку я боялася читати й ніколи б за неї не взялася, якби не книжковий клуб. Передусім мене лякало те, що роман повʼязаний з репресіями, арештами та іншими несправедливими й жорстокими речами, які мали місце в той час, коли відбуваються події. Проте скажу одразу: ця тема тут присутня, але вона не є основною.

На мій погляд, ця книга створена для того, щоб надихати й давати силу, а не морально знищувати чи пригнічувати читача - і це прекрасно. Це однозначно найкраща книга січня, і вона справді неймовірна.

Калі героя сілай вырываюць з радзімы, і ён не можа вярнуцца

Такую сітуацыю апісвае ўкраінскі пісьменнік Іван Баграны ў прыгодніцкім рамане «Ціграловы» 1944 года. Гісторыя часткова аўтабіяграфічная.

Галоўны герой, украінец Грыгорый Мнагагрэшны (Григорій Многогрішний), уцякае з цягніка, які вёз яго ды іншых рэпрэсаваных ў сібірскі ГУЛАГ. Уцякае з-пад строгага індывідуальнага нагляду маёра.

Перажыўшы тыдні ў суровым таёжным лесе, Грыгорый трапляе ў сям’ю Сіркаў. Сіркі — таксама ўкраінцы, нашчадкі калісьці сасланых і вывезеных людзей. Яны выжылі, прыстасаваліся і нават знайшлі сваю справу ў паляванні на ціграў.

Грыгорыю сям’я хутка стае як родная. Блізкасць украінцаў дома і тут падкрэсліваецца супадзеннем імёнаў: родную сястру Грыгорыя завуць Наталька і маладых дзяцей Сіркаў таксама завуць Грыгорый і Наталля.

Але, нават уладкаваўшы жыццё, перасяленцы помняць «тую Украіну». Маці сям’і ўздыхае:

Назву і цантральны вобраз твора — ціграловаў — можна разглядаць па-рознаму. З аднаго боку Грыгорый уцёк з цягніка, які аўтар параўноўвае з цмокам, а потым стаў паляўнічым на ціграў. Гэта пра тое, як чалавек здольны не толькі выжыць, але і перамагчы ў двубоі з чымсьці непараўнана больш магутным — гіганцкай савецкай карнай сістэмай, напрыклад.

З іншага боку: маёра, які вышукваў уцекача, таксама называюць «професійний тигролов», параўноўваючы ўжо герояў з дзікімі непакорнымі жывёламі, здольнымі зламаць правілы і ператварыцца з ахвяр у паляўнічых. Бо

Не розумію, як ця книжка пройшла повз мене в школі? Чому я раніше до неї не добралась?

Тут мені сподобалось все, бо я всі описані події ніби сама пережила. Це для мене рідкість - так сильно перейнятися долями героїв. Я і злилась, і сміялась, і переживала, а в кінці книжки навіть розчулилась до сліз!!!

Дуже сподобалось, що це справді пригодницький роман. Автор, можна сказати, знайшов золоту середину, говорячи про політичні репресії. Він їх згадав, описав, але не акцентував на них уваги, не відлякав читача, не обтяжив свій твір...

В "Тигроловах" чудово описана природа, способи полювання, та й взагалі побут та звичаї жителів тих місць, їхній колорит.

Іван Багряний дуже живо пише. Книга переносить тебе туди, в той світ, до тих людей, і ти не можеш відірватися від читання. Ти просто не помічаєш як перекидається сторінка за сторінкою. Адже ти вже не в кімнаті, ти в лісі, відчуваєш на собі сонячне проміння, чуєш як рипить сніг під ногами, і десь там, у хащах, ходить дикий звір...

Одним словом - книга просто чудова!