Лицей послушных жен

...Є – стосунки, а є – любов.
"Стосунків" в мільйон разів більше, ніж любові
Все, що здається любов'ю – цим замиленим і тисячу разів повторюваним словом, котре вимовляється без жодного сумніву на весіллях і усіляких родинних заходах, здебільшого виявляється саме "стосунками".
Сімейними, дружніми, скандальними, сталими, прагматичними, швидкоплинними, благородними, брутальними, обридливими, позашлюбними, діловими, партнерськими, високими і низькими, важкими і легкими, зацикленими, егоїстичними, виваженими, нудними, буденними.
А любов є просто любов'ю. Вона не потребує епітетів... Її сенс може розкритися лише обраним. Він не залежить від чогось зовнішнього. Любов – дар, котрий живе всередині кожного, але може ніколи не розкритися. Так і лишається до кінця життя – якоюсь мізерною, зіщуленою і навіть зайвою клітиною. Адже жоден промінь не освітив її, не дав їй життя, не окропив живою водою...
Стосунки – тривають, любов – живе. Вона завжди свіжа, її неможливо замулити ніякою буденністю. До любові неможливо звикнути! В цьому і полягає перевірка, що ти маєш – любов чи стосунки

Иногда, чтобы продолжать жить, нужно найти точку отсчета.
Ту новую и неожиданную эмоцию, от которой в тебе снова родится что-то важное и значительное – то, из-за чего ты в очередной раз вздрогнешь и захочешь идти дальше.
Эта точка может быть незначительной, не революционной для всего человечества – она только твоя. А весь твой эгоизм по отношению к ней состоит в том, что, взбодрившись, ты потом не можешь вспомнить, с чего все началось.
Ведь эта точка отсчета может быть еле слышной из соседнего окна мелодией, запахом или обычной репродукцией в книге. Ты касаешься ее взглядом или слухом, и она пробуждает гребень волны, которая застоялась в тебе, как в мутном озере. Волна поднимается и выносит тебя на новый берег.