Дана книга – добірка художніх творів видатного українського вченого-історика, політичного діяча і письменника Михайла Сергійовича Грушевського. Твори, зібрані під цією обкладинкою вражають своєю глибиною, правдивістю, масштабністю та різноманітністю.
Цю книгу я знайшов, коли копирсався у бібліотеці своїх батьків і тоді я й не міг подумати, що натрапив на такий скарб!
Коротенько про кожний твір.
«Бех-Аль-Джугур» – оповідання про окупацію англійцями Судану. Воно розкриває перед читачем той спосіб мислення, який був притаманний більшості солдат та навіть мирного населення від імперій. Хоча навряд те населення можна назвати мирним, адже хіба мирно налаштована особа могла б підтримувати агресію?! Всі «сильні» чомусь вважали своїм обов’язком нав’язати свій спосіб життя, і робилося це вогнем та мечем. Вони вважали себе «проводирями просвіти та культури».
Хоч оповідання й присвячено одній історичній події, однак має засоромити багатьох, хто навіть не має відношення до неї.
Моя оцінка: 5 з 5.
«Бідна дівчина» – історія про дівчину, якій доля не дала багатства, чи хоча б помірних статків, і, якій природа не дала вроди. А в ті часи, коли їй судилося народитись, такий стан речей не віщував нічого доброго. Автор яскраво відобразив психічний стан героїні, надав можливість почути її думки.
Моя оцінка: 4 з 5.
«Неробочий Грицько Кривий» – страшне оповідання! Коли починав читати, то не міг навіть уявити собі таке. Неробочий – тогочасний правовий термін для неоселого селянина. Таким і був Грицько. Він тікав від пана до пана, а за ним, завжди, слідувала його вірна дружина з маленькою дитиною на руках. Бігали вони і в дощ, і в сніг. А закінчилось це все страшною трагедією, жах якої, автор вдало зміг передати. Я приголомшений...
Моя оцінка: 5 з 5.
«Ясновельможний сват» – твір присвячений подіям в Україні в середині ХVII століття, а саме повстанню проти панування шляхти в Україні під керівництвом Богдана Хмельницького.
Із усіх вірних синів України, на перший план автор виводить розумного, талановитого молодого хлопця, якому пророчили великих досягнень на царині духовенства та науки, однак який вирішив проміняти перо на шаблю. Він впевнений, що це єдиний можливий для нього, як патріота, вчинок. І не вагався би взагалі, якби не жаль до своєї коханої, яка звісно ж не розділяла покликів серця свого любчика. Та хлопець повторював свої доводи, що мусить іти в козаки, сподівався, що скоро вони знову побачаться - “коли славне військо козацьке своїх ворогів потопче”.
Михайлу Сергійовичу в даному оповіданні вдалося дуже вдало поєднати свій талант письменника із єством історика.
Моя оцінка: 5 з 5.
Вищезгадані чотири твори відділені від інших розділом «Із книги «З юних днів».
А далі вже інші, не менш захопливі, «Із книги «SUB DIVO».
В збірці «Sub divo», випущеній в 1918 році у Києві, Грушевський в передмові зазначає: «Я зібрав їх під спільним заголовком «Sub divo», трудним до перекладу виразом – «під голим небом», чи що, - щоб передати цими словами те почуття, коли людина бачить себе перед лицем вічності чи всесвітнього простору, - коли падає все, що обмежує, закриває ці перспективи, відгороджує людину від них і від тих запитань, які вони ставлять».
Отже ця передмова вже налаштовує на відповідне сприйняття наступних оповідань. Хоча я ці оповідання читав до того, як прочитав передмову, однак сприйняв, як виявилось, все правильно. А геній письменника саме в цьому і полягаю, щоб донести свою думку незалежно від видавництва та наявності чи відсутності передмов тощо.
От лише «Ніч» мені не сподобався зовсім. Так, відчувається «мурашковість» людини, однак не зачепило це оповідання жодної струни моїй душі. Мабуть, воно для когось іншого або для іншого мене.
Моя оцінка: 1 з 5.
«Предок» - оповідання про те, що трапляється з кожним із нас, трапляється часто й неминуче. Про те, що будь-якій людині, у будь-якому становищі та у будь-який час завжди здається, що раніше жити було простіше. Ми згадуємо нашого предка, якому жилося «легше» і заздримо йому. Той предок згадує свого предка і його «легше» життя.
Однак це просто втома. І всі ми інколи втомлюємось. Проходить час і ми вже раді, що живемо не життям свого предка.
Даний твір – твір для тяжких часів, для прискорення психічної регенерації. Як каже один мій знайомий: «Читаючи це, відпочиваєш душею!».
Моя оцінка: 5 з 5.
«З похорону» - стенограма думок атеїста про релігію та життя за межами її догм. Про сенс буття, про людські дії та наміри... про все. Дуже цікавий твір, наповнений дуже цікавими думками.
Моя оцінка: 5 з 5.
«Тестамент». Тестамент або заповіт по-сучасному – документ, який змусив все сімейство загиблого вступити у палку суперечку і допоміг зробити одній людині висновок про те, що «легше жити як прийнято, ніж жити розумно». Також про те, що людство у всі часи послуговувалось саме цим правилом. Та про те, що людина сучасна, вважаючись людиною більш розвиненою, залишає рішення предків по багатьом питанням в силі не зважаючи на зміну обставин й іноді спокійно рахується з абсурдом. Однак вина в цьому не лише наступних поколінь, а й попередників, що не навчили, не вказали, не передбачили, бо також жили за вищевказаним правилом. Висловитись з даного приводу, хочеться цитуючи головного героя твору: «Яке завидне бажання панувати над майбутніми поколіннями своїми поглядами, уподобаннями, симпатіями й антипатіями - втиснути їх мисль і почуття в цю наперед виліплену форму, відбити на їх мозку готові шаблони своїх упереджень, спаралізувати їх волю й змусити бігти, як автоматів, наперед визначеною їм лінією».
Моя оцінка: 5 з 5.
«На горах» - це навіть вже не заклик до людей відноситись до природи не як споживачі, а як її частка. Це скоріш вже просто докір, адже важко бути оптимістом познавши людську природу, зрозумівши, що у людей не достає сили вгамувати свої нікчемні потяги.
Моя оцінка: 5 з 5.
І останні чотири оповідання «Із книги «З старих карток» - оповідання на історичні теми, написані Грушевським в 1911-1914 роках. Однак автор взяв за основу певні історичні обставини, але не фабулу.
«У святої Софії» - оповідання про тверду людську волю, яка може оселитися і у занедбаному «храмі», себто кволому тілі, і чомусь частіше за все саме так і буває. Начебто й справді, тіло, через свою слабкість не здатне побороти загартовану душу.
Моя оцінка: 3 з 5.
«Розмова з Кривоносом» - розповідь про відданість своїй справі, про обов’язок перед собою та іншими, про вміння й необхідність задаватись ціллю та йти до неї. Правда, мені чогось не вистачило в цьому творі.
Моя оцінка: 2 з 5.
«Вихрест Олександр» - про загибель та одночасно спасіння людини від якої залишилось лише декілька папірців. Однак оповідач зміг розгледіти це й повідати читачу: «З нескладного сірого оповідання магістратського писаря, з-під сухої формалістики приписаної «Порядком» міських судів процедури – блиснула мені ясна іскра світлого пориву людської душі й освітила все...».
Моя оцінка: 3 з 5.
В оповіданні «Як ми стрічали Новий рік» автор повідав нам про тяжкі зимові дні і ночі напередодні й після Нового року чотирьох сотен захисників України в, як я зрозумів, найцікавіший для автора період в історії України – боротьбу Богдана Хмельницького з польською шляхтою.
Моя оцінка: 4 з 5.
Загальну оцінку даній книзі я ставлю 5 з 5. Хоч деякі твори я для себе не оцінив найвищім балом, то деяким, я постави 5 лише через те, що вирішив оцінювати всі твори по 5-ти бальній шкалі, а насправді, вони заслуговують всі 10.
Як писав кандидат історичних наук Сергій Білоконь: «І якщо материк Грушевського-історика ми почали вже потроху освоювати, то глибину творів Грушевського-белетриста нам ще треба належно відкрити і належно поцінувати». І я радий, що випадок кинув мене у ці глибини. А також радий, що є ще дещо, де я ще не «плавав».
С. Білоконь також писав: «Сьогодні багато людей зачитуються книгами М. Грушевського як духовними молитовниками нації». Більше того, враховуючи твори із збірки «Sub divo», книги Грушевського претендують на звання духовних молитвеників людства!
Нажаль белетристичний спадок М. Грушевського не такий великий як науковий, однак, як відмітив поважний літературознавець Богдан Романчук, Грушевський якщо й був у літературі гостем, то тільки аж ніяк не випадковим, а рідкісним.
5 понравилось
