Ваша оценкаЦитаты
Irin_i21 ноября 2015 г.Ах, ці милі газети! Наче різнофарбні скла береш і дивишся крізь них на світ.
1210- Irin_i21 ноября 2015 г.
Але ідеали взагалі подібні до штучних виставок на вітринах магазинів, їх можна прагнути, мати за зразок, але задовольнятися
треба менше досконалими, але подібними до них живими речами.1210 - Irin_i21 ноября 2015 г.
Квіти — як династії: одні помирають, другі заступають їхнє місце, щоб і собі уступитися наступникам своїм.
1213 - Irin_i18 ноября 2015 г.
Один противник має всю зброю, яку тільки може дати сучасна цивілізація, цебто: армію, поліцію, банки, фабрики, залізниці, пресу. Другий — тіпькі співчуття народу, традиції, історію і правду.
1212 - Irin_i18 ноября 2015 г.
Політика — то злість, ненависть, нелюбов до деяких ближніх, вона псує нерви,кров, шлунок, а іноді й усьому життю загрожує.
1215 - Irin_i14 ноября 2015 г.
А насправжки вся сила, вся влада в нас, невеличкої купки вибраних людей. І ми не боїмось ніяких загроз, ніяких прийнятих чи неприйнятих законів, ніяких страйків і революцій. Ми — велика, непоборна, самодержавна сила!
1204 - Irin_i14 ноября 2015 г.
А як же буде, коли ота чернь, оті фанатичні дурні, шарлатани не задовольнягься вічним законом нерівності й почнуть виробляти те, що вони раз у раз цілі тисячоліття виробляють на землі? Як ота нова, всемогутня, чудодійна аристократія без війська справиться з ними?
1200 - Irin_i9 ноября 2015 г.
— Дитино моя, ви не повинні, перш за все, слухати тих розмов, які не до вас
звернені. Друге — ви не повинні брати того за істину, що часом говориться в
хвилини гніву й несправедливості. Третє — ви не повинні допускати ненависті у
своє серце до людей взагалі, а особливо до людини, яка дала вам життя1209 - Irin_i9 ноября 2015 г.
— Так, так, принцесо, все — скороминуще, все — мінливе: і влада, і слава, і
багатство, і самі покоління. Єдине, що людина має незмінного, вічного, святого,
це — родина Родина — це цемент людей, це єдине щастя, на яке може людина
претендувати.1192 
Kaja29 июня 2013 г.Читать далееЗнай, що робиш. Перевір, виміряй свою душу, – чи вистачить її піднести те, що береш на себе; чи з криці вона, чи з киселю; чи пухир, що так загонисте рветься вгору, але вiд малесенького пiдколу лускає и зморщується, чи вічне джерело, що б'є вгору й не скоряється навіть під важким камінням. На це строку тобі дається цілий рік. Цілий рік ти можеш думати про те, з чого твою душу зліплено, I коли ти з душею протоплазми забираєшся серед слонів, то невже ти смієш бути в претензії, що вони тебе роздушують?
1246