Навчи її робити це

Відразу пишу чому книга без оцінки. Я не можу оцінити цю книгу тому, що зовсім не зрозуміла її героїнь, вони не стали мені близькими, я не могла співчувати їм чи хвилюватися за їх долю. Це лише моє особисте ставлення до героїнь. Їх історія яких чомусь відразу нагадала мені з радістю забутий хіт минулого року «50 оттенков..», але з новою родзинкою, якою і стали Ліза та Марта.

Марта увірвалася в життя Лізи. Вона стала для неї цілим світом, але заповнила цей світ лише собою, зовсім не запропонувавши ніякої альтернативи. Мені чомусь здалось, що вона не стала порятунком, вона замінила собою фізичну хворобу Лізи, ставши в одну мить її душевним болем, болем, який пронизував не тіло, а душу и серце. Цей біль, на мій погляд, навіть гірший за хворобу…

Тому я не можу ні рекомендувати цю книгу, ні відмовляти від того, щоб її читали. Ця книга обов’язково знайде свого читача. Я навіть знаю людей, яким вона обов’язково сподобається. Просто це не моя книга.

Так буває в житті, що одного разу в двері подзвонить людина, яка назавжди змінить твоє життя. От дана книга якраз про це і є. Якась незнайомка звернулась до Лізи в пошуках житла і, неочікувано для себе, вона впустила її в свою квартиру. І, сама того не підозрюючи, в своє життя, чим змінила його до невпізнанності. Інтрига, яка мала б оповити читача, не відпускаючи до останньої сторінки, мене цілком не вразила. Абсолютно. Я просто читала. Герої були мені настільки чужими, що час від часу я поринала в свої думки, геть забувавши про них. Доводилось повертатись до місця "відключення" і перечитувати знов, але потім розуміла, що нічого цікавого і важливого таки не пропустила. Як би я не намагалась хоч трохи зацікавитись розповіддю - все марно. Впродовж всього сюжету Марта хотіла керувати, домінувати і вказувати, бути головною, а Ліза була безхребетною, бо дозволяла Марті те все робити (і да, я зараз про Лізине життя говорю, а не про лесбійські втіхи). Нудно. Нецікаво. Ніяк. Не скажу, що жалкую про витрачений на читання час. Просто без цієї книги мені жилось добре, і я нічого не втратила би, якби знайомство з нею таки не відбулось.

Жах!Я думала почитаю якусь гаону історію,яка грунтується на психології між двома,абсолютно різними дівчатами,про те,як вони будуть уживатися між собою,де будуть і сварки,і недорозуміння,і образи,а наприкинці якась мораль щодо книжки,а натомість...ці дівчата,абсолютно різні,різні за стилем життя,за поведінкою,за смаками,які б за логікою мали б сваритися і "гризтися"почали...ТР**ИСЯ! Книжка написана легко і за це плюс ,а в деяких місцях навіть цікаво(не в тих,що ви ,мабуть, подумали).Але!Оця пропаганда лесбійських відносин викликала в мене бридоту і нудоту!А ось кінець,де Ліза чомусь отак взяла і ...злетіла,мене з біса розлютив!З чого б то її злітати?Що це за маячня психічно-хворого?Взагалі уся книга повністю не має логіки.Що мають робити дівчата,які ну зовсім,зовсім різні?Ну тр**ися звичайно!