Навчи її робити це

… Її романи викликають шок, вражаючи своєю відвертістю та натуралізмом, іронією та самоіронією, де навіть оголеність сексуальних сцен працює на енергію сюжету, заманюючи читача вглиб тексту. (…) Ліза шукає себе то в пригодах з чоловіками, то в лесбійсько-садистських любощах, але найдужче вона хоче летіти, хоче піднятися в небо, символіка птахів переслідує її мало не на кожному кроці. Але це не птахи Хічкока. Це невидимі птахи маркіза де Сада. Юрій Винничук

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,1

29 оценок

5
17%
4
28%
3
17%
2
28%
1
10%

Ваша оценка

Прочитали 35Хотят прочитать 11

Рецензии

LANA_K
17 апреля 2014
Відразу пишу чому книга без оцінки. Я не можу оцінити цю книгу тому, що зовсім не зрозуміла її героїнь, вони не стали мені близькими, я не могла співчувати їм чи хвилюватися за їх долю. Це лише моє особисте ставлення до героїнь. Їх історія яких чомусь відразу нагадала мені з радістю забутий хіт минулого року «50 оттенков..», але з новою родзинкою, якою і стали Ліза та Марта.
Марта увірвалася в життя Лізи. Вона стала для неї цілим світом, але заповнила цей світ лише собою, зовсім не запропонувавши ніякої альтернативи. Мені чомусь здалось, що вона не стала порятунком, вона замінила собою фізичну хворобу Лізи, ставши в одну мить її душевним болем, болем, який пронизував не тіло, а душу и серце. Цей біль, на мій погляд, навіть гірший за хворобу…
Тому я не можу ні рекомендувати цю книгу, ні відмовляти від того, щоб її читали. Ця книга обов’язково знайде свого читача. Я навіть знаю людей, яким вона обов’язково сподобається. Просто це не моя книга.
Читать далее
23 понравилось
290
Ksyhanets
14 апреля 2016
Так буває в житті, що одного разу в двері подзвонить людина, яка назавжди змінить твоє життя. От дана книга якраз про це і є. Якась незнайомка звернулась до Лізи в пошуках житла і, неочікувано для себе, вона впустила її в свою квартиру. І, сама того не підозрюючи, в своє життя, чим змінила його до невпізнанності.
Інтрига, яка мала б оповити читача, не відпускаючи до останньої сторінки, мене цілком не вразила. Абсолютно. Я просто читала. Герої були мені настільки чужими, що час від часу я поринала в свої думки, геть забувавши про них. Доводилось повертатись до місця "відключення" і перечитувати знов, але потім розуміла, що нічого цікавого і важливого таки не пропустила. Як би я не намагалась хоч трохи зацікавитись розповіддю - все марно.
Впродовж всього сюжету Марта хотіла керувати, домінувати і вказувати, бути головною, а Ліза була безхребетною, бо дозволяла Марті те все робити (і да, я зараз про Лізине життя говорю, а не про лесбійські втіхи).
Нудно. Нецікаво. Ніяк.
Не скажу, що жалкую про витрачений на читання час. Просто без цієї книги мені жилось добре, і я нічого не втратила би, якби знайомство з нею таки не відбулось.
Читать далее
12 понравилось
263
ElviraReznikova
27 августа 2016
Це часом не пропаганда лесбійскіх відносин або не істооія про те,як живут псих-хворі люди...
Жах!Я думала почитаю якусь гаону історію,яка грунтується на психології між двома,абсолютно різними дівчатами,про те,як вони будуть уживатися між собою,де будуть і сварки,і недорозуміння,і образи,а наприкинці якась мораль щодо книжки,а натомість...ці дівчата,абсолютно різні,різні за стилем життя,за поведінкою,за смаками,які б за логікою мали б сваритися і "гризтися"почали...ТР**ИСЯ!
Книжка написана легко і за це плюс ,а в деяких місцях навіть цікаво(не в тих,що ви ,мабуть, подумали).Але!Оця пропаганда лесбійських відносин викликала в мене бридоту і нудоту!А ось кінець,де Ліза чомусь отак взяла і ...злетіла,мене з біса розлютив!З чого б то її злітати?Що це за маячня психічно-хворого?Взагалі уся книга повністю не має логіки.Що мають робити дівчата,які ну зовсім,зовсім різні?Ну тр**ися звичайно!
Читать далее
4 понравилось
217