Цитаты из книги Білий мустанг

Ни один мужчина не должен говорить вслух о своих надеждах, пока они не сбудутся.

Танто підійшов до нас і розмалював наші тіла жовтими та червоними смугами. — Тепер заходьте в річку та змивайте чистою водою кольори ненависті. Хай пливуть вони від нас каламутними потоками, ви ж зоставайтесь чистими в дружбі, як вода, що омиває вас.

Кожній боротьбі передує страх. І необхідно подолати його ще до першого удару й зіткнення.

Білий Батько не хоче кривдити вас. Він благородний і добрий. Проте перечити йому не слід, бо ніхто не може чинити опір його силі. Його сила змусить кожного покоритися.

Есть одна человеческая доброта и одно человеческое зло, и хотя цвет кожи у людей не одинаковый, жизнь у всех одинакова. Каждый восходит, как солнце, и заходит в могилу, появляется на земле, как весна, и ложится на покой, как зима.

Одна є людська доброта і одне є людське зло, хоч люди мають різний колір шкіри. А всі люди однакові.

— Нехай хоробрі мисливці освіжаючим свої натомлені тіла в гірській воді! Ми роздяглися їх вже збиралися стрибати в холодну воду, та в останню мить нас стримав брат: — Заждіть! Ви зав'язали дружбу, але де ви залишили ворожнечу?

Гірким, все ще дуже гірким був смак перших тижнів нашої волі.

Часом зі сну повертаєшся, мов із довгої дороги або з іншого життя.

Я говорив тільки неправду, хоч воїн не повинен її казати, бо воїн повинен мати лише одну мову. Але я зрозумів, що силі білих я можу протиставити хитрість і нічого більше.

Дружба дружбою, але я відчував, що у мене підпухає око, а мій любий Сова червонив сніг кров'ю.

Одна є людська доброта і одне є людське зло, хоч люди мають різний колір шкіри. А всі люди однакові. Кожен сходить, ніби сонце, і заходить до могили, з'являється на землі, наче весна, і лягає на спочинок, мов зима.

Недобре вбивати людину, навіть якщо це ворог.

У молодих дівчат легко зривається дурне слово з вуст.

Жоден чоловік не повинен говорити в голос про свої надії, аж поки вони не здійсняться.

Досі — та й багато місяців потім — мене називали просто уті — малюк. Так називали всіх малих хлопчиків. Імен ми ще не мали. Ім'я треба було завоювати, і часто така перемога здобувалася не тільки потом, але й кров'ю.

Довкола нас присмерк і тиша. Коли в душі твоїй добрі наміри, будь спокійний: ти зрозумієш пущу і вона тебе зрозуміє. Та якщо нерозважно захочеш збурити її спокій, пам'ятай, вона тебе знищить.

Білі не вміють жити в пущі, відчувати її серцем і душею, як ми. Ми така ж частина цих лісів, як дерева й скелі, ми не протиставляємо себе лісовим нетрям, а складаємо з ними єдине ціле.