Мазепа

Я всю віддав би Україну,
Щоб пережить таку хвилину
І знову тільки пажем буть -
Отим щасливим паничем
Із ніжним серцем та з мечем,
Без скарбу - крім дарів природи:
Здоров'я, юності та вроди...

Мы все сильны, бесстрашным сердцем и рукою, но кто бы сделал в дни войны все то, что сделано тобою?

Реванш настав — їх карти биті,
Бо час рівняє все на світі,
І все, що маємо робить —
Лише чекати слушну мить,
Бо не було ще сили зла,
Яка б уникнути могла
Від неминучої покари,
І довго влучують удари
Тих, що неправости тавро
Цінують вище за добро.

Є десять тисяч між людьми
Нюансів, знаків. Часто ми
Їх бачимо, вони ж не в стані
Означити думки неждані,
Що в серце б'ють, і не спроста
Свідомість дивна вироста,
Подібна чудові навкруг,
Яке палаючий ланцюг
Сердець закоханих єднає
І мимоволі посилає,
Як електричний дріт, либонь,
Вулканізуючий вогонь.

Кохав колись - і зараз теж -
Вогонь подібної любові
В добрі і злі не знає меж.
Бо що для неї злість і гнів?

А все-таки я не знайду
Ні барв, ні образів, ні слів,
Щоб змалювати ним оту,
Яку так палко я любив.

За все приходить час відплати, -
Зумій лиш час підстерегти!
Ніхто не зможе утікати,
Як серце месника завзяте
Шукає засобів до мсти.