«Аристократ» із Вапнярки

Вот уж не думала, что после окончания школы возьмусь за чтение произведений украинских авторов. И вот под конец обучения в вузе со мной это произошло.
Ко мне в руки попал роман, состоящий из двух книг и повествующий о довольно необычном человеке из провинции, решившего покорить столицу. Эта сатира так и кишит героями, живущими за фоном других имен, более изощренных, аристократических (Сидалко - Сидалковский, Баранецкий - Баронецкий, Евдокия - Мери). Почти каждый герой этой сатирической книги пытался таким образом превознести себя, не осознавая того, что стать лучше и богаче можно лишь за счет развития истинных нравственных качеств, того, что на самом деле является ценным. В романе высмеиваются мнимые мещанские идеалы, которые характерны и для нашего времени тоже.

Книгу варто читати у старших класах, ну, або в 20+ років. Тут є певні "дорослі" теми, Сідалковський той ще пікапер і дамський улюбленець. Водночас, тут багато милого, беззлобного та наївного гумору. Мова автора багата, та іноді він передає куті меду своїми детальними описами героїв.

Цікаво спостерігати за побутом тих часів, бюрократією і безглуздістю совєцьких установ та організацій.

Закінчується все дуже повчально і, звичайно, очікувано.

Не сподобалися постійні відсилки до рускай культури, всі ці толстиє і чайковскіє. Ну, і моментами, як на 2022 рік, явні сексистські штампи (думаю, у 70-х їх взагалі не помічали).

Шкода, що мені ця книга не потрапила в руки раніше.