Листи в Україну

Фарбування хреста на весняному цвинтарі, де кульбаби з могил, де в тюльпанах — джмелі, де камінний божок тихо грає на цитрі над зеленим вогнем, що постав із землі, де над нами — літак, і синичка гойднула пружну павіть бузку, що пахка і тремка. Це — солодкі міста поховань. Це минуле, що квітує з глибин. Це підземна ріка, що виходить на світ млосним запахом стебел (запах лаку й роси пряно лине з хреста). Отже, ті, що пішли, нам догідливо стелять посейбічні шляхи. Глибина? Висота? І зеленим горить їх свіча семафорна, а маленький літак п’є густі небеса. Ані слова про смерть — це всього тільки форма з вічним змістом: життя                              і джмелі,                                         і роса.