Неодноразово зустрічала в соцмережах згадки про творчість Бруно Ферреро, дещо навіть виписувала собі й нарешті вирішила прочитати цей збірник. Книга католицького священника містить 365 історій та притч, зібраних з усіх куточків світу, тому на її сторінках можна зустріти те, що ми не раз читали в інтернеті, наприклад, розповідь про хлопчика, який після шторму збирав на березі морських зірок та відносив їх у море. Не зміг врятувати усіх, але для деяких змінив долю.
Притчі закінчуються короткою мораллю, підсумком або посиланням на вірш з Біблії. Для себе можна знайти багато корисних речей, наприклад, в історії про золоту рибку, яка бездумно плавала річкою, шукаючи щастя, доки не запливла до рота хижакові:
Хто не знає, чого хоче, зазвичай закінчить там, де не хотів.
Як не дивно, вистачає доволі життєвого гумору:
Один міністр сидів собі якось на бордюрі центрального міського фонтану, задумавшись про щось, та й упав у воду. Одразу ж збіглися люди, вони простягали йому руки і говорили: - Дайте руку, пане! Але міністр нікому руки не давав - немовби й не чув. Аж ось крізь натовп протиснувся чоловік і сказав: - Друзі, наш міністр з дитинства навчений казати до інших "Дай”, він не розуміє, що таке комусь щось "Давати". Чоловік простягнув міністрові свою руку і промовив: - Доброго дня, ваша честь, прошу взяти мою руку. Міністр тут же схопився за неї і вибрався з фонтану. **** Люди часто плутають слова: брати - давати, давати - брати. Бог знає лише одне - давати.
Але є моменти, які дуже суперечливі або незрозумілі. Наприклад, особисто мені складно погодитись з тим, що офіціянтка (саме такий правопис, ще одна особливість видання, яка трохи ускладнює сприйняття для незвичних читатачів), проігнорувавши вимогу матері принести 7-річному хлопчику пюре з морквою і котлетою, натомість демонстративно пішла по булку з ковбаскою, яку хотіла дитина. З одного боку, мораль у тому, що лише вона прислухалась до бажання хлопчика і це прекрасно.
А хлопчик поглянув на рідних, на кожного зокрема, відтак оголосив: - Та пані вірить, що я існую насправді! У наших оселях живуть люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів. Чимало людей прагнуть існувати насправді.
З іншого боку, це чуже дитя, не забуваємо про вік. Раптом йому не можна глютен чи лікар заборонив ковбасу тощо? А якби він попросив чіпсів і "фанту", баришня теж побігла б виконувати замовлення? Ідея хороша, але подання не дуже, якось притча не вписується в реалії сьогодення і викликає забагато питань.
Доволі очікувано, що в книзі багато релігійних відсилок, специфічних термінів (наприклад, катехитка - жінка, що навчає основ християнського віровчення), часом доводилось зазирати до словничка, оскільки з католицькими традиціями знайома не на високому рівні.
Висновок: книга корисна й повчальна, сподобається тим, хто любить такий жанр і особливо цикл "Теплих історій", але не варто читати її усю одразу. Недарма історій аж 365, не старайтесь вкластись у кілька днів, це не пригодницький роман і написано їх так, щоб можна було зупинитись і подумати.
Часом і справді достатньо одного-єдиного поцілунку. Одного «люблю тебе», хай навіть мовленого пошепки. Одною соромливого «дякую». Одного щирого відгуку. Адже так легко зробити когось щасливим. Чому ж не робимо?
8 понравилось
