365 коротких історій для душі

Неодноразово зустрічала в соцмережах згадки про творчість Бруно Ферреро, дещо навіть виписувала собі й нарешті вирішила прочитати цей збірник.
Книга католицького священника містить 365 історій та притч, зібраних з усіх куточків світу, тому на її сторінках можна зустріти те, що ми не раз читали в інтернеті, наприклад, розповідь про хлопчика, який після шторму збирав на березі морських зірок та відносив їх у море. Не зміг врятувати усіх, але для деяких змінив долю.

Притчі закінчуються короткою мораллю, підсумком або посиланням на вірш з Біблії. Для себе можна знайти багато корисних речей, наприклад, в історії про золоту рибку, яка бездумно плавала річкою, шукаючи щастя, доки не запливла до рота хижакові:

Як не дивно, вистачає доволі життєвого гумору:

• Дайте руку, пане!

• Друзі, наш міністр з дитинства навчений казати до інших "Дай”, він не розуміє, що таке комусь щось "Давати".

• Доброго дня, ваша честь, прошу взяти мою руку.

Але є моменти, які дуже суперечливі або незрозумілі. Наприклад, особисто мені складно погодитись з тим, що офіціянтка (саме такий правопис, ще одна особливість видання, яка трохи ускладнює сприйняття для незвичних читатачів), проігнорувавши вимогу матері принести 7-річному хлопчику пюре з морквою і котлетою, натомість демонстративно пішла по булку з ковбаскою, яку хотіла дитина. З одного боку, мораль у тому, що лише вона прислухалась до бажання хлопчика і це прекрасно.

• Та пані вірить, що я існую насправді!

З іншого боку, це чуже дитя, не забуваємо про вік. Раптом йому не можна глютен чи лікар заборонив ковбасу тощо? А якби він попросив чіпсів і "фанту", баришня теж побігла б виконувати замовлення?
Ідея хороша, але подання не дуже, якось притча не вписується в реалії сьогодення і викликає забагато питань.

Доволі очікувано, що в книзі багато релігійних відсилок, специфічних термінів (наприклад, катехитка - жінка, що навчає основ християнського віровчення), часом доводилось зазирати до словничка, оскільки з католицькими традиціями знайома не на високому рівні.

Висновок: книга корисна й повчальна, сподобається тим, хто любить такий жанр і особливо цикл "Теплих історій", але не варто читати її усю одразу. Недарма історій аж 365, не старайтесь вкластись у кілька днів, це не пригодницький роман і написано їх так, щоб можна було зупинитись і подумати.

Ця книжка легко читається але має повчальний зміст. Історії не довгі в кінці кожної історії є висновок або вірш з Біблії. Тут кожна історія різна і не має певної тематики.

"Дуже часто дні виглядають довгими дорогами, і навіть крутими сходженнями вгору... Короткі казки цієї книжки намагатимуться «зробити цю дорогу трохи коротшою». А якщо послужать й на щось інше - тим краще".

Книжку читала протягом року. В книжці є 365 історій розрахованих по одній історії в день. Прочитавши історію стралась вдумуватись що автор хоче сказати через кожну історію, виписала достатньо велику кількість цитат, віршів, висновків для себе.

"Немає користи від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо."

P.S Книжка заставила щось переосмислити, навчитись цінувати те що маєш. Ці історії були для мене дуже цінні. Я рада що могла прочитати цю книгу.

В цьому блозі я викладала кілька історій з цієї книжки. https://heybok.blogspot.com/

Гарного читання