Вічник

Вік наш короткий - зблисне і згасне. І на тій дорозі більше горбів, ніж ровені. Більше горя приймеш, ніж радости.

Навчися і вмій чекати. І тоді переможеш усе. Навіть, якщо вже нічого чекати доброго, все одно - чекай. І коли нічого вже не можеш робити, не просто сиди і лежи, а чекай. І навіть, коли відходиш, - чекай. Чекай до прощального віддиху.

Від рівного дерева рівна і тінь

Немає в нас серед людей ні ворогів, ні друзів, але кожен з них - малий чи великий учитель, що, як придорожній стовп, направляє твій поступ
Мирослав Дочинець «Вічник»

Нащо воскрешати жахи для когось, коли я й сам хотів би їх забути

Ті очі пірнули мені в серце і я поніс їх із собою

Якщо вибирати лише корисне, то життя буде пісним

І не суди людей. Душа людська дуже крихка

Бо добрим я роблю добро і недобрим теж роблю добро. Щирим я вірний і нещирим теж вірний. Бо я виховую не їх, а себе.

І пам'ятай: де б ти не був, ти – дома. Се дуже важне: скрізь чути себе, як дома

Кедь утікаєш від свого хреста, він тебе роздавить

Ліпше своє лико, ніж чужий ремінь

“Ми ще не знали, як жити, а вже мусили вчитися вмирати

Доки ми пам'ятаємо, доки нас пам'ятають – доти живе закон Вічності.

Бо патріот – се той, котрий береже цілість свого роду, виховує родину в порядности і національному дусі, береже в родючому і красивому стані землю, яку дали йому Pater-Господь і pater-батько. Се – істинний патріот, живий стовп нації, а не той, хто лише збуджено плеще язиком про любов до Батьківщини.

Найбільшу цінність, яку я здобув за життя, се – свобода. Внутрішня свобода. Звільнення від страху, від забобону, марних клопотів, облудних пристрастей, людських обмов.

Чоловік прицінливим зором бачить у жінці лише тіло й очі, а все инше придумовує собі. Жінка чує тільки його голос і вгадує потрібний їй запах, а все инше навіює собі. Так вони знаходять одне одного, дві половинки любови.

Прошу потрібности. Щоб я був потрібний иншим, потрібний Господу і був потрібний собі. Се три камені, на яких постає моє земне життя.

Щастя... Його чекають і шукають, за нього борються й страждають, не знаючи доконечно, що се таке.

В останні роки вона їла одну їжу – запарену кукурудзяну крупу, яку запивала кислим молоком і томатним соком.