
Ваша оценкаРецензии
Аноним1 февраля 2018 г.Unexpectedly great romantic book!
Читать далееI haven't expected to be fond of this book at first sight. But the book impressed me by its love, passion, tenders and people's behavior transformation.
The main heroine is a poor girl, an orphan, that suffered a lot during her childhood, but saved her clearness, pureness and her inner world.
The main hero is a rich, idle, vicious man in middle edges. But who loved clear Jane at first sight, and this love transformed him, and gave new good life.
I love this book, and worried for main heroes during all reading.
1319
Аноним28 января 2018 г.Читать далееЯ часто спорила с преподавателем по психологии на одну тему: что важнее - генетика или окружение. Что сильнее влияет на формирование характера и привычек у человека.
Видимо, генетика, раз в чопорном семействе Рид выросла она - Джейн Эйр.
Девчушка, которая нуждалась в заботе и ласке, уже не мечтая о любви ближних. Но, мимо. Однако, миссис Рид сделала весьма хорошее дело, отправив девочку в пансионат.
На мой взгляд, "Джейн Эйр" это одна сплошная сказка о добродетели в чистом виде. Не, зло, конечно, встречается: семейка Рид, мистер Брокльхерст, пустышка Бланш Ингрэм. Но все они созданы, чтобы оттенить положительных персонажей. Мистер Рид питает нам больше сочувствия, чем его жена. Мисс Темпл практически крестная фея, которая заботится о своих подопечных, несмотря на все невзгоды и дикую, неуместную "экономию", которую ввел Брокльхерст. Заметьте, как вычурно богато и нелепо смотрятся его жена и дочери, рассуждающие о внешнем облике девушек-учениц.
Добрая, нежная сказка, которая заканчивается очень даже хорошо.
Я так и не поняла, почему "Джейн Эйр" и "Ребекку" сравнивают. В первом случае - нежный роман, над которым я даже всплакнула в конце. А во втором - тонкий психологический триллер, держащий читателя в напряжении до самого конца.1166
Аноним25 января 2018 г.Очень хорошая книга
Когда я читала эту книгу . Я переживала за героев , серде разрывалось . Прочитав книгу , мне стало как -то спокойно на душе .
1278
Аноним13 августа 2017 г.Читать далееНикак не хотела браться за этот роман, разочаровавшись в "Шелли".
Но судьба столкнула нас с Джейн лбами, поэтому познакомиться пришлось. Чему я искренне рада, поскольку роман мне понравился и заслужил твердую 4 из 5.Судьба Джейн Эйр была полна тернистых путей, которые героиня проходила по мере повествования с блеском и гордо поднятой головой. Да, она не красавица и весёлой её точно не назовёшь, но зато у неё ясный ум, обострённое чувство справедливости, самоотверженность и твёрдый характер. Именно эти качества помогли ей встать на ноги, а в итоге и стать женой прекрасного принца, то бишь несмазливого, но загадочного и обаятельного мистера Рочестера.
Но при всём при этом она вызывала у меня дикую досаду. Мне хотелось ворваться в её бумажный мир, догнать по дороге, ведущей из Торнфильда, и крикнуть: "Да что ж ты творишь, дурочка! Куда ты бежишь! Ведь никто так тебя не любил и не полюбит, как этот человек, пусть он и скрыл во благо правду о своей прошлой жизни. Какое право ты имеешь так с ним поступать!"
Но Джейн меня не слышала. В этот момент симпатия к ней угасла и не появилась даже во время описаний мук и страданий голодающей и тоскующей девушки. Как говорится, за что боролась, на то и... Хотя постойте. Ведь в истории хэппи-энд, значит, не так уж неправа была героиня? Может, и так. Но конец показался слишком уж эпичным и литературно-образцовым. В этот момент нельзя не почувствовать приторно-сладкий запах счастливого конца, вовсю эксплуатируемого Джейн Остин. Так что в этом плане Бронте переборщила.
В целом, достойное классическое произведение с прекрасно прорисованными персонажами и их детально прописанными мыслями и чувствами. Получила истинное удовольствие от слога, спасибо, Шарлотта!
1114
Аноним30 июня 2017 г.Скучно
Поставила 3 и то с натяжкой. Скукотища. Непонятный главный герой, описания природы и погоды - это конечно красиво, но сквозь эти описания так и опасаешься потерять сюжетную линию. Природы и погоды раза в 3 больше, чем, собственно, сюжета
131
Аноним14 мая 2017 г.Добрая сказка
Читать далееКнига читается очень легко и порой даже захватывает, но чем ближе к концу истории, тем больше разочарование. Обычно книги чему-то учат, наталкивают на новые мысли и идеи, но не в этом случае. Это скорее сказка.
То есть она может научить, но вот на каком-то таком детском уровне. Как в мультфильме про зайчика (недавно смотрела его с племянницей, поэтому он вспоминается первым). Знаете, там семье зайцев нечего есть и папа-заяц отправляется за яблоками, но всю свою добычу раздает другим животным. А потом они все приносят ему разную другую еду в качестве ответного угощения. Мораль ясна - делись с друзьями и друзья тоже с тобой поделятся и никогда не оставят в беде. Но ситуация идеально хорошая. В реальной жизни кто-то бы обязательно не поделился, а кто-то бы вообще поделился только когда семья зайцев опухла бы от голода. Но это сказка, поэтому все поступают идеально правильно в идеально нужный момент.
Точно также и в "Джейн Эйр". Все происходит как-то слишком идеально. И мораль какая-то слишком простая, а-ля "Поступай по совести и все у тебя будет хорошо." Пожалуй, лет в 15 я бы восхищалась Джейн Эйр, которая (СПОЙЛЕР) не взяв почти никаких вещей и денег гордо ушла в никуда. И вот когда она уже почти умерла от голода, ей вдруг попались хорошие люди, которые внезапно еще и оказались ее родней. (КОНЕЦ СПОЙЛЕРА). Но ведь в реальной жизни как бы идеально ты не поступал, ты не всегда можешь рассчитывать на награду свыше. И уж тем более уходить в никуда - это какая-то необдуманная, глупая гордость. И уж точно вероятность встретить родню в тех условиях, в которых это произошло с Джейн, близится к нулю.
Подводя итог - да, книга легко читается, но точно не займет первые места в моем личном ТОПе.
183
Аноним15 ноября 2016 г."Джейн Ейр": найвеличніший роман усіх століть або історія для обраних?
Читать далее«Джейн Ейр» - класичний роман Шарлотти Бронте, написаний у 1847 році. Роман вперше був виданий лондонським видавництвом Smith, Elder & Co. Книга розповідає нам про життєвий шлях дівчини, ім’я котрої Джейн Ейр, починаючи з її дитинства та закінчуючи хеппі ендом. Цей роман також називають феміністичним, адже він описав не тільки внутрішній світ жінки, але й жінку, яка визначає себе в першу чергу як «людину».
Саме частинка фемінізму робить роман актуальним для нашого часу. Якщо ще зовсім недавно, наприклад, 50 років тому, для жінки було звичайним сидіти вдома та доглядати за дітьми, то зараз образ жінки асоціюється з так званим образом «бізнес-леді», під яким ми розуміємо сильну та незалежну особистість. Наразі жінки стоять на одному рівні з чоловіками як духовно, так і в деяких випадках фізично. Звичайно, в наш час ще є деякі чоловіки, які не визнають права жінок, проте слабка половина людства давно довела, що вона зовсім не слабка, і наразі образ типової домашньої домогосподарки, яка повинна сидіти вдома, доглядати за дітьми та готувати чоловіку їжу, майже стертий зі свідомості людей. Саме такою постає Джейн Ейр у однойменному романі: вона не обмежує себе чотирма стінами, а постійно прагне саморозвитку та пізнання жорстокого навколишнього світу.
На мою думку, щоб почати читати цей роман, потрібно відчувати себе достатньо «дорослим» для нього. Я маю на увазі не вік людини, а рівень духовного розвитку. Багато критиків (та й взагалі прості пересічні люди) вважають «Джейн Ейр» одним із найвеличніших романів усіх століть. Частково я з ними погоджуюся: роман, написаний староанглійською мовою, наповнений вишуканими метафорами, гіперболами та іншими мовними засобами, не може не привертати увагу суспільства до себе. Та що можна сказати щодо сюжету?
Кілька днів тому я провела соцопитування серед моїх однолітків, котрі прочитали «Джейн Ейр», на тему того, чи сподобався їм роман, а якщо ні, то чому. Майже 90% опитуваних відповіли, що їм категорично не сподобався роман. Причиною є те, що вони зовсім не розуміють головну героїню: її поведінку, рішення та думки. Я спробувала разом з опитуваними проаналізувати таке негативне ставлення до Джейн Ейр і дійшла до висновку, що до цього роману потрібно просто «дорости». Звичайно, я не можу заборонити тим, хто відчуває себе «недостатньо» дорослим в духовному плані, читати цей роман, проте рекомендувати також не буду. Чесно кажучи, я сама себе відношу до тих, кому небажано читати «Джейн Ейр», адже я ще доволі молода, щоб зрозуміти проблеми дорослої жінки. Знову таки: тут питання не у віці, а у рівні духовного розвитку. Протягом більшої половини роману описується юність Джейн Ейр, проте для свого віку вона мислить як доросла людина, яка встигла реалізувати себе й прожити доволі складне життя. Можливо, дитячі страждання та переживання вплинули на це, можливо, палке захоплення книжками зіграло важливу роль у формуванні світогляду Джейн, тому вона постає перед нами мудрою та цілеспрямованою особистістю, яка створює враження людини, що пройшла через багато випробувань у своєму житті. Особисто я не вважаю, що головна героїня пережила багато проблем у своєму житті, адже чим старші ми стаємо, тим більші проблеми у нас з’являються. Тож, на мою думку, доля підготувала для вже дорослішої Джейн набагато складніші випробування, ніж вони були напередодні.
Інші герої, на мою думку, зображені доволі типовими для того часу. Проте, як на мене, це не мінус, а великий плюс роману. Поведінка персонажів та їх світогляд створюють відповідну атмосферу для книги. Варто лише згадати самовпевненого та егоїстичного багатія містера Рочестера. Як на мене, то всі заможні чоловіки того часу були саме такі, яким є головний герой роману. Звичайно, в кінці він змінюється в кращу сторону заради типового хеппі енду англійських романів, але протягом усієї історії він настільки вражає читача, що до останньої крапки залишається для нього більше негативним, аніж позитивним героєм роману.
Існує також багато однойменних екранізацій «Джейн Ейр». Свого часу мені довелося подивитися екранізацію 1983 року. На жаль, я не була приємно вражена. Як на мене, фільм зовсім не приковує увагу. Все знято доволі монотонно, немає тієї струни, яка тримала б напругу протягом усієї картини. Мене ще прикро вразив той факт, що «Джейн Ейр» знято чисто по книзі. Немає того «свіжого погляду», за яким женуться всі сучасні режисери. Таке відчуття, начебто творцям цієї картини було нудно це все знімати. Якщо я була би кінокритиком, я поставила би лише 2 бали з 10, та й то лише за гру акторів. Як на мене, вони чудово впоралися з поставленим перед ними завданням. Проте навіть це не врятувало екранізацію.
Наостанок я хочу сказати, що хоча «Джейн Ейр» і є перлиною англійського роману, вона створена лише для «обраних». Не кожному під силу її прочитати, а тим паче зрозуміти. Проте з кожним прочитанням ця історія відкривається з нової сторони. Тож «Джейн Ейр» - це заплутаний безкраїй світ, до якого так легко дістатися, проте важко прижитися.11,1K
Аноним15 октября 2016 г.Читать далееМОЙ РОЧЕСТР
Я не вижу в нём грешника, да ещё и падшего, как у Форд. Это самая настоящая трагическая личность, ожесточившаяся из-за родни, которой важнее были деньги из приданного помешанной женщины, а не личное счастье родного сына и брата. Парень сразу в ней не разобрался, потом раскаивался в том, что пошёл на поводу у своих и женился, посчитав, что любит вроде как. Ну никак не получается у меня подвергнуть его суду за то, что Джейн обманул. Любил он её и боролся за своё счастье как мог, исходя из законов того времени. Я точно знаю из истории, что в то время можно было всё-таки развестись в каких-то определённых ситуациях. Думаю, что и он сам это понимал. Но что тогда для Берты? Бедлам? Он же не хотел даже во второе своё поместье её сбагривать, хотя мог это сделать. Чётко же объяснил: ненавижу, но там нездоровый климат, а я не убийца, чтобы подвергать её медленной, хотя и естественной смерти от болезни из-за сырости. Тем более в Бедламе ей была бы уготована как раз такая участь - медленная смерть. Не пошёл он на это, а ведь события показали, что она из тех психов, которых вообще в доме держать опасно для жизни окружающих. И кто он после этого? Уж точно не гад, не мразь, не сволочь, не подонок. Откуда такой негатив на его счёт, на который я наткнулась в интернете за последние пару-тройку дней? Неужели у нас не люди, а слепцы сплошные?! Кто-то дописался даже до цинизма, что да, он с Джейн, потому что калека и никому, кроме неё больше не нужен. А до того, что существует такая духовная штука, как покаяние не додумались. Не захотели увидеть, что он покаялся. Не захотели увидеть, что он в день, когда потерял Джейн надел себе под рубаху то жемчужное украшение, которое ей подарил, но она не забрала. К сведенью этих самых слепцов это до пожара произошло - то бишь Рочестр был вполне здоров, зряч и с обеими руками. Да, мелочь, но эта мелочь о многом говорит! А то, что он говорит в Финале: "Что всё, постигшее меня, я заслужил, это я признавал" - это не покаяние?!
Ещё одна дура в интернете написала, что счастливого финала не может быть априори, что финал неестественен. Может и естественен, если есть покаяние! У меня после молитвы перед Чудотворной иконой Богородицы такие совпадения иногда случаются, что человеческими понятиями объяснить нереально вообще! И это не покаяние у меня было, а просто обычная просьба о помощи в сложной духовной ситуации, а два раза вообще не за себя просила! До сих пор мурашки по коже как вспомню, что после молитв этих было! И это обычная просьба! Так неужели Бог не попустит хорошего в жизни того, кто ИСКРЕННЕ ПОКАЯЛСЯ?!1106
Аноним8 августа 2016 г.Читать далееЭто самая светлая и захватывающая книга что я до селе читала. Взяв её в библиотеке, я начала бояться что не смогу понять это произведение, но вопреки моим переживаниям книга оказалось лёгкой к восприятию, но из-за этого не менее увлекательной. "Джейн Эйр" научила меня быть сильной,настойчивой, не бояться жизненных испытаний, но при этом любить людей,быть способной сочувствовать и понимать их. Эта книгу действительно должна прочитать каждая женщина (я говорю только о женщинах потому как мужчины не смогут понять переживаний главной героини, и им книга покажется скучноватой ). Знаете , пожалуй, эта история маленькой сиротки навсегда останется в моём сердце))).
158
