Рецензия на книгу
Джейн Эйр
Шарлотта Бронте
Аноним15 ноября 2016 г."Джейн Ейр": найвеличніший роман усіх століть або історія для обраних?
«Джейн Ейр» - класичний роман Шарлотти Бронте, написаний у 1847 році. Роман вперше був виданий лондонським видавництвом Smith, Elder & Co. Книга розповідає нам про життєвий шлях дівчини, ім’я котрої Джейн Ейр, починаючи з її дитинства та закінчуючи хеппі ендом. Цей роман також називають феміністичним, адже він описав не тільки внутрішній світ жінки, але й жінку, яка визначає себе в першу чергу як «людину».
Саме частинка фемінізму робить роман актуальним для нашого часу. Якщо ще зовсім недавно, наприклад, 50 років тому, для жінки було звичайним сидіти вдома та доглядати за дітьми, то зараз образ жінки асоціюється з так званим образом «бізнес-леді», під яким ми розуміємо сильну та незалежну особистість. Наразі жінки стоять на одному рівні з чоловіками як духовно, так і в деяких випадках фізично. Звичайно, в наш час ще є деякі чоловіки, які не визнають права жінок, проте слабка половина людства давно довела, що вона зовсім не слабка, і наразі образ типової домашньої домогосподарки, яка повинна сидіти вдома, доглядати за дітьми та готувати чоловіку їжу, майже стертий зі свідомості людей. Саме такою постає Джейн Ейр у однойменному романі: вона не обмежує себе чотирма стінами, а постійно прагне саморозвитку та пізнання жорстокого навколишнього світу.
На мою думку, щоб почати читати цей роман, потрібно відчувати себе достатньо «дорослим» для нього. Я маю на увазі не вік людини, а рівень духовного розвитку. Багато критиків (та й взагалі прості пересічні люди) вважають «Джейн Ейр» одним із найвеличніших романів усіх століть. Частково я з ними погоджуюся: роман, написаний староанглійською мовою, наповнений вишуканими метафорами, гіперболами та іншими мовними засобами, не може не привертати увагу суспільства до себе. Та що можна сказати щодо сюжету?
Кілька днів тому я провела соцопитування серед моїх однолітків, котрі прочитали «Джейн Ейр», на тему того, чи сподобався їм роман, а якщо ні, то чому. Майже 90% опитуваних відповіли, що їм категорично не сподобався роман. Причиною є те, що вони зовсім не розуміють головну героїню: її поведінку, рішення та думки. Я спробувала разом з опитуваними проаналізувати таке негативне ставлення до Джейн Ейр і дійшла до висновку, що до цього роману потрібно просто «дорости». Звичайно, я не можу заборонити тим, хто відчуває себе «недостатньо» дорослим в духовному плані, читати цей роман, проте рекомендувати також не буду. Чесно кажучи, я сама себе відношу до тих, кому небажано читати «Джейн Ейр», адже я ще доволі молода, щоб зрозуміти проблеми дорослої жінки. Знову таки: тут питання не у віці, а у рівні духовного розвитку. Протягом більшої половини роману описується юність Джейн Ейр, проте для свого віку вона мислить як доросла людина, яка встигла реалізувати себе й прожити доволі складне життя. Можливо, дитячі страждання та переживання вплинули на це, можливо, палке захоплення книжками зіграло важливу роль у формуванні світогляду Джейн, тому вона постає перед нами мудрою та цілеспрямованою особистістю, яка створює враження людини, що пройшла через багато випробувань у своєму житті. Особисто я не вважаю, що головна героїня пережила багато проблем у своєму житті, адже чим старші ми стаємо, тим більші проблеми у нас з’являються. Тож, на мою думку, доля підготувала для вже дорослішої Джейн набагато складніші випробування, ніж вони були напередодні.
Інші герої, на мою думку, зображені доволі типовими для того часу. Проте, як на мене, це не мінус, а великий плюс роману. Поведінка персонажів та їх світогляд створюють відповідну атмосферу для книги. Варто лише згадати самовпевненого та егоїстичного багатія містера Рочестера. Як на мене, то всі заможні чоловіки того часу були саме такі, яким є головний герой роману. Звичайно, в кінці він змінюється в кращу сторону заради типового хеппі енду англійських романів, але протягом усієї історії він настільки вражає читача, що до останньої крапки залишається для нього більше негативним, аніж позитивним героєм роману.
Існує також багато однойменних екранізацій «Джейн Ейр». Свого часу мені довелося подивитися екранізацію 1983 року. На жаль, я не була приємно вражена. Як на мене, фільм зовсім не приковує увагу. Все знято доволі монотонно, немає тієї струни, яка тримала б напругу протягом усієї картини. Мене ще прикро вразив той факт, що «Джейн Ейр» знято чисто по книзі. Немає того «свіжого погляду», за яким женуться всі сучасні режисери. Таке відчуття, начебто творцям цієї картини було нудно це все знімати. Якщо я була би кінокритиком, я поставила би лише 2 бали з 10, та й то лише за гру акторів. Як на мене, вони чудово впоралися з поставленим перед ними завданням. Проте навіть це не врятувало екранізацію.
Наостанок я хочу сказати, що хоча «Джейн Ейр» і є перлиною англійського роману, вона створена лише для «обраних». Не кожному під силу її прочитати, а тим паче зрозуміти. Проте з кожним прочитанням ця історія відкривається з нової сторони. Тож «Джейн Ейр» - це заплутаний безкраїй світ, до якого так легко дістатися, проте важко прижитися.11,1K