Твори в трьох томах. Том перший

Рейтинг LiveLib

4,4

10 оценок

• 5
  60%
• 4
  30%
• 3
  10%
• 2
  0%
• 1
  0%

Ваша оценка

Отметить эмоции

Прочитали 11Хотят прочитать 5

Рецензии

• 

  bezkonechno1 марта 2011 г.

  Спойлеры
  Таке добре оповідання, навіть сама атмосфера навіює тепло... Маленька Харитя дуже хоче допомогти своїй мамі, яка захворіла саме в жнива. Восьмирічна дівчинка робить непосильну для свого віку роботу: готує вечерю, кормить слабу матір і... йде на поле, жати, щоби не залишитись без хліба... В цій малесенький дівчинці стільки дитячої щирості, любові до батьків, бажання допомагати, що, не дивлячись на присутність хвороби матері і тяжких описів її стану, я читала і усміхалася. Чомусь вірила, що все в цього янголятка буде добре... Так і сталося... Дівчинка дуже просила Бога, щоби допоміг їм у скрутній ситуації: дав здоров'я мамі, а самій дитині дав сили жати на полі... І Бог допоміг, мама видужала, а дві жінки, які стрілися нажаханій дитині по дорозі додому, не дозволили полю пропасти, а маленькій сім'ї залишитись голодними... І на сам кінець дівчнка захопливо каже мамі: "Я ж казала, все в нас буде добре і Господь не окине нас!"
  А як майстерно описує Коцюбинський оту українську природу: лани, поля, квіти, шелест трав... Здається ніби ти сам знаходишся серед тої краси, і навіть чуєш запах трав, квіточок, спів пташок вдалині...
  Та, мабуть, краще мене про свої враження сказав Панас Мирний, прочитавши "Харитю": " «У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою: яскравим, як сонячний промінь, малюнком, невеличкими домірними нарисами, що розгортують перед очима велику - безмірно велику - картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.."
  Якщо ви хочете відчути цілющу силу щирого, безпосереднього, дитячого добра - прочитайте "Харитю" :)

  Читать далее

  13

  883
• 

  Lara_Dorren24 декабря 2011 г.

  Напружене оповідання про Василька, якому доручили відвезти ялинку. Від початку ми дізнаємось, що ялинка, яку хоче купити чоловік для панів, Василькова, йому подарував її батько. Але родині дуже потрібні були грощі, і батько, хоч і з сумом, але продає дорогу для серця дитини ялинку. Коли її зрубували, малому здавалось, що вона от-от застогне. Дорога вела через густий ліс, надодачу ще й сніг пішов. У читача зявляється відчуття тривоги, яке підсилюється враз зламаними саньми. Василько збився з дороги, заблукав у лісі. Тривога батьків наростає, коли вони побачили, що йде сніг, а Василька ще нема. До останнього абзацу тривога та передчуття лиха посилюється, Коцюбинський тримає читача в напрузі. Ми разом з мамою вже поховали нещасну дитину. Але кінцівка, як завжди у Коцюбинського, несподівана.
  Автор показав відчуття страху, розгубленості дитини, але водночас і мужності. Він зрозумів, що батько мусив так зробити, адже їм потрібні були грощі, і на вечерю, і на мамині черевики. Це мотив жертви собою, власними інтересами заради сімї. Цікаво, але ця жертва відбувається на Святвечір. В умовах, в які потрапив Василько, він не зміг би дожити до ранку, але дива, винагорода за його жертву врятувала йому життя.
  І дійсно, в житті завжди потрібно вибирати те, що є ціннішим. Між ялинкою, дорогою річчю сина, батько вибрав допомогу родинні, бо родинні звязки, благополуччя важливіщі ніж усі речі на світі. Але ми бачимо його вагання, сум, оскільки йому важко віддавати те, що є дорогим для рідної дитини. Але він зробив правильний вибір. З іншого боку, Василько теж не чинив опору, хоч йому було невимовно важко прощатися з ялинкою. Підтримка родини, допомога - найважливіщі цінності для нього і його родини. Навіть у його переживанні за родину, коли він розуміє, що його смерть принесе горе, особливо в такий день надає йому сил.

  Читать далее

  11

  921
• 

  bezkonechno1 марта 2011 г.

  Спойлеры
  Я думала, що казка буде дійсно казкою, проте в цю зовсім не казкову і не дитячу казку майстерно вписано страшний для багатьох образ Хо - старий дідуган з сивою бородою, добрими лукавими очима - образ страху, породженого тим, що зляканий не наважується сміливо подивитися в очі небезпеці.Та наспраді Хо трошки інший: він зовсім не страшний (страшним його зробила людська уява), дуже старий і насправді дуже-дуже мріє, щоби нарешті люди перестали його боятися, подивилися йому в очі нарешті, і він міг спокійно померти, щезнути, знайти свій спокій...
  Твір складається з певних розділів, через які повчально проходить старий Хо. Проте перший розділ починається з просто майстерного опису ранку в лісі, зачаровує той опис разом з дідом Хо, зацікавлює, що ж буде далі. А далі мудрий Хо провчить боягузів, а декого навіть навчить не боятися, він розкриє справжню натуру людей, проникаючи в їх думки, протиставляючи їм іншу сторону дій:

  - В другій частині засуджується антипедагогічне виховання дітей через залякування. В уяві малят Хо постає страшним дідом, що забирає неслухняних дітей до себе в мішок. Навіть в освіченій панській сім'ї і те, лякають дітей старим Хо, але ж "хто раз спізнається з почуттям страху, не хутко зможе відкараскатися від нього";
  

  • Третя частина є історією життя панни Ярини, яка просто марить, начитавшись без ладу сто томів книжок, присвятити своє життя тим людям, які працювали на неї весь час - стати народною вчителькою. Але як тільки прийшов час переходити до діла, то розпещена пані лякається і знаходить тисячі завад на своїй дорозі: браком сил, змогою долати труднощі в новому житті. Новеліст висміює її вдавану паніку, "боротьбу", показує лицемірство багатої, звиклої до всього готового, пані. Боротьба її полягала в тому, що в найвідповідальніший момент до неї посватався багатий сусід, перед дівчиною постала дилема: чи йти вчителювати, чи виходити заміж за грошовитого, закоханого хлопця? Проте без особливого вагання дівчина вибирає своє звичне життя і окидає "високу мрію", яка стала заскладною для такої панночки, як Ярина. Страх перед змінами і власний егоїзм стали сильнішими за таку мрію;
  • В четвертій частині передовим образом є псевдопатріот Макар Іванович Литка. Він дбає лише про свою посаду, шкуру... А сам продовжує гратися в патріота в різних гуртках, спекулюючи своєю студентською добою, яка насправді була не такою уже й українською. Треба тільки лиш згадати його безмежний страх, коли брат присилає Литці листівку, підписану українською мовою! Він страшенно злий і боїться, щоби ніхто не прогледів і не здав його за такі страшні речі, як українська мова. Чого варта його велика ціль, якою він тільки грає - написати наукову статтю українською мовою - проте він зараз же на противагу каже, що українська мова зовсім бідна в науковому плані. Видно ж всю "любов"...
  • І нарешті в п'ятій частині автор вводить так звані позитивні образи: письменника, хлібороба, поета і вчителя, які (молоді, перспективні й завзяті) не бояться старого Хо, якби він для цього не старався. А їхні зусилля недаремні: хоч вони й прошли крізь терни, виснажились, проте досягли мети!

  
  
  Казка говорить про те, що всі страхи - тільки наша уява. Не треба боятися складнощів - без них все рівно не буває, треба йти до мети!

  Читать далее

  11

  466

Подборки с этой книгой

• 

  Книги-юбиляры

  • kseniyki
  • 134 книги