На каву до Львова

Це збірка віршів українських поетів від класиків до сучасників. З цією книгою ви відчуєте атмосферу міста Лева, його кавовий аромат та дощовий настрій, побачите його вузенькі вулички та Високий Замок. Ця збірка віршів для тих, хто крізь час та кілометри прагне відчути романтику Львова.

Рейтинг LiveLib

4,4

12 оценок

5
50%
4
50%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 15Хотят прочитать 19

Рецензии

Aries_Domini10 февраля 2013 г.
Багато доброти в твоїй церковній тиші,
багато висоти від близькості Карпат...
Я не п'ю кави і ніколи не була у Львові. Але цілком прониклася його духом, погортавши цю книжечку-запрошення. Чомусь від першої до останньої сторінки мене не полишали рядки з вірша Ліни Костенко, які ось уже ...надцять років уперто асоціюються у мене зі Львовом: "Нас не бачать леви біля брами - левам очі снігом замело..."
Нехай вас не введуть в оману нібито дитячі ілюстрації - вірші не зовсім дитячі, а іноді й зовсім недитячі (хіба що Ви захочете виховати у дитини гарний смак - як до живопису, так і до красного письменства - з наймолодшого віку).

Не я одна
У снах молюсь:
Не можу жити

Без любові...
І хтось признається комусь,
Що це було колись у Львові:
Летів за вітром
Цвіт і дим,
Чамрів і чах бузок пропащо,
І вперше був
Не кам'яним
Той лев,
Що квіти носить в пащі...
/Оксана Лозова/

Завдяки чудовим ілюстраціям і віршам яскраво уявляються скульптури, що здійснюють спацер нічними брукованими вулицями і ходять одне до одного в гості, янголи з філіжанками, шпилясті храми, замислені панянки за столиками кав'ярень, море дахів і мудрі коти з блакитними і фіолетовими шаликами. І у всьому - вишуканість і елегантність. Принаймні так я уявила собі Львів. У якому ніколи не була. І куди так мрію помандрувати. Аби потім сказати на прощання:

Це місто заберу на фотоплівці
І в рамочці поставлю на столі.
Читать далее
25
206
crazy_squirrel17 декабря 2012 г.
Я навряд чи кавоман, зате справжній львовоман. А ще такий же любитель українських віршів, Видавництва Старого Лева і чарівних картинок Наді Каламєєць віднедавна. І от коли всі ці речі поєднуються в одній книзі — пройти повз просто неможливо, ви ж розумієте книжкового маніяка ;)
Як і попередня книга серії, На каву до Львова — це читально-розглядальне задоволення. Складно щось говорити про таку довершену книгу. Чудові вірші, відмінне компонування, ще краще — оформлення. Я казала вже, що такі ангелики, легкі червонокосі дівчатка і романтичні хлопчики з квітами і гітарами (а ще коти!!) цієї художниці останнім часом — мої фаворити ) Як на мене, вони аж світяться, з такою любов'ю і натхнення намальовані.

Здається, я знайшла чудовий подарунок на НР для однієї з найдорожчих подруг :) А коли книгу оцінюють так — хіба це не найкраще?)
Читать далее
20
78

Все рецензии

Цитаты

dani_fausse7 октября 2012 г.
Я хочу в Місто, де живуть дощі –
Протяжно-сірі, наче сни хасида,
Щоб ми – за руки – мокрі, як хлющі –
У цьому Львові, як у Атлантиді
Згубились між водою і камінням…
І наша хата поросла б корінням –
Як лабіринт – ні вийти, ні зайти…
Довічна осінь і пречистий ти.
Стигмати тріщин встеляться по стелі,
І ми, обвившись тілом, як плющем,
Від ніжності помремо у постелі
У тій майстерні, що живе дощем
І тліє листям, як правічна мова.
Твоя любов – шовковиця шовкова:
Тавро цих губ довіку не відтерти –
Чорніших і від кави, і від смерти.
Ганна Осадко
Читать далее
8
1,1K
dani_fausse7 октября 2012 г.
В той день осіннє сонце пахло снігом,
І,як мурашник,метушивсь вокзал,
Розбуджений ходою,криком,бігом,
Неначе насувався дивний шквал.
За крок до мрії падати- не диво,
А диво встати- і зробити крок,
Щоб далі – поїзд-замок-вечір-пиво,
Додому – повний радості – дзвінок.
Де листя позолота на бруківці,
Здійснились мрії,стерлися жалі.
Лідія Стрельченко
Це місто заберу на фотоплівці
І в рамочці поставлю на столі.
6
1K
dani_fausse7 октября 2012 г.
високий замок
коли ми піднялися
сонце уже хилилося до горизонту
чіпляючись за шпилі костелів антени телевізійні вишки
і тут угорі його останні на сьогодні промені
ще освітлювали оглядовий майданчик
людей каміння
а внизу
там де звиваються хідники
поміж дерну із молодою травою та квітами
і стовбури дерев тримають свої крони
ніби напнуті зелені вітрила
вже поволі залягала темрява
остуджуючи спекотний міжсезонний день
вливаємо у себе по черзі пиво і портвейн
(вася знає толк у таких речах)
говоримо про щось
ходимо від лавки до лавки
обмінюємося віршами мовби новинами
тільки щоб не помічати як все довкола огортає темрява
і як люди тиняються туди-сюди
і спинаються стежками догори
щоб подивитися на місто яке западає в сутінки
наче риба що заривається на зимівлю в намул
це такий спосіб полегшення болю
місто звисока здається меншим
ніж коли торкаєш ногами його площі сквери і вулиці внизу
можеш викинути руку вперед і окреслити його межі
можеш ковзнути поглядом далі
туди де лежать ліси та поля
куди втікає залізниця
а потім можеш спуститися
і почати розуміти мову якою воно до тебе промовляє
і полюбити його спазми та схлипи
що здавалися тобі чужими та байдужими
ось його човни –
і далі стоять пришвартовані вздовж берега
хоча давно вже не чули плюскоту хвиль
ось його птахи –
так само як і колись перелітають з одного берега на інший
хоча давно вже не мочили пір’я у протічній воді
торкаєш рукою весел
що зсохлись і пожухли без вологи
сідаєш перепочити на бордюр
і відчуваєш як стаєш частиною однієї з історій цього міста
Мірек Боднар
Читать далее
5
1K