The Five Orange Pips and Other Cases

А. Конан Дойл "Второе пятно".
Чудеснейший рассказ, раскрывающий всю гамму остроумия и выдержки Шерлока Холмса. Сыщик, "живой" в своих переживаниях, расследует. Он впадает в апатию, если не ясен ход событий, но глаза его озаряются блеском, когда дело движется. Он истинный англичанин и внешне, и внутренне. Скуп на реплики, если не знает ни одного факта, задаёт чёткие вопросы. Даже для Ватсона он остаётся "закрыт", пока не выяснит фактов. Зачем сообщать домыслы?
Он раскрыл дело виртуозно, исходя из фактов, которые соединил между собой. Сумел отстоять честь женщины, сохранить мир государств, мир в семье министра по европейским делам, сохранить карьеру Хоупа.
Но что поразило меня в деле, так то, что Хильда, имея ключ, могла бы положить письмо на место в шкатулку сама, но не сделала этого. Эх, нервы себе за сутки потрепала. Буду думать, что не догадалась она о таком простом решении лишь потому, что находилась в истерическом состоянии, зная об убийстве Лукаса, своем старом письме, похищении и распадающейся карьере мужа.
Уотсон снова вводит интересное о Холмсе, говоря, что по окончанию разыскной деятельности наш сыщик удалился разводить пчёл. Милый Холмс, в этом уж он, надеюсь, нашёл истинный покой, созерцание, которые всегда отсутствуют при расследовании.
Спасибо, что читаете. #мысли #пишу #мюсли #литература #слово

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.