Сорок баксів плюс чайові

Андрей Любка

Рейтинг LiveLib

4,0

38 оценок

5
39%
4
34%
3
13%
2
13%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 44Хотят прочитать 16

Рецензии

Black_angel8
28 сентября 2012
Ці вірші солодкі на смак. Хочеться язиком скуштувати кожне слово, так обережно-обережно, ніби воно – гаряче й ти боїшся обпектись. Їх не можна читати залпом: усі й одразу. Ними потрібно тішитись і смакувати як делікатесом, який, можливо, ти ніколи більше не скуштуєш…
Найкраще вони йдуть під хорошу чорну каву з білим шоколадом під акомпонимент осіннього дощу. Читати вголос… Тоді слова – оживають і складаються в картинку-образ. Тоді здається, що ти бачиш автора, що теж шукаєш дозу й відчуваєш гладенький болгарський перець. І осінь… І мультивіза до раю здається реальністю.
Торкатись віршів кінчиками пальців. Папір на доторк трошки шершавий, а літери навпаки лоскочуть маленькі клітини шкіри. Вірші пахнуть деревом і вином, а ще часом проступає запах табаку й зім’ятої постелі у чужому готелі…
Хочеться читати вголос ще й ще і відчувати цей присмак на вустах. Коли ж сторінки закінчаться – провести долонею по палітурці й посміхнутись. Як добре, що в нас є поети, які здатні подарувати такі неймовірні відчуття.
Читать далее
10 понравилось
0
419
jaromantuka
3 мая 2014
з тих поетів, які "вкрали в нас слово "осінь"
так багато жінок, що й не віриться, ніби він хоч одну любив. усі почуття виглядають надуманими. дуже бажаними, але нереалізованими. дуже сподіваюсь, що я помиляюсь.
слова і ритми дитячі, чи то пак "підліткові", коли пишеться просто тому що пре, а насправді нема про що.
якось так.
4 понравилось
2
216
YuliyaBolkun
23 января 2016
Прошарок сьогодення
Частіш за все,будь-яка поезія нашого часу несе щось статично добре, можливо,з тематики усамітнення або любові; приклад цієї збірочки для мене сумнівний! Щось таке,як кажуть,підпаршивило в словах та думках автора, особисто для мене,як для читача.
3 понравилось
0
254