Моя полиця
verka_dverka
- 43 книги

Ваша оценка
Ваша оценка
Ці вірші солодкі на смак. Хочеться язиком скуштувати кожне слово, так обережно-обережно, ніби воно – гаряче й ти боїшся обпектись. Їх не можна читати залпом: усі й одразу. Ними потрібно тішитись і смакувати як делікатесом, який, можливо, ти ніколи більше не скуштуєш…
Найкраще вони йдуть під хорошу чорну каву з білим шоколадом під акомпонимент осіннього дощу. Читати вголос… Тоді слова – оживають і складаються в картинку-образ. Тоді здається, що ти бачиш автора, що теж шукаєш дозу й відчуваєш гладенький болгарський перець. І осінь… І мультивіза до раю здається реальністю.
Торкатись віршів кінчиками пальців. Папір на доторк трошки шершавий, а літери навпаки лоскочуть маленькі клітини шкіри. Вірші пахнуть деревом і вином, а ще часом проступає запах табаку й зім’ятої постелі у чужому готелі…
Хочеться читати вголос ще й ще і відчувати цей присмак на вустах. Коли ж сторінки закінчаться – провести долонею по палітурці й посміхнутись. Як добре, що в нас є поети, які здатні подарувати такі неймовірні відчуття.

з тих поетів, які "вкрали в нас слово "осінь"
так багато жінок, що й не віриться, ніби він хоч одну любив. усі почуття виглядають надуманими. дуже бажаними, але нереалізованими. дуже сподіваюсь, що я помиляюсь.
слова і ритми дитячі, чи то пак "підліткові", коли пишеться просто тому що пре, а насправді нема про що.
якось так.

Частіш за все,будь-яка поезія нашого часу несе щось статично добре, можливо,з тематики усамітнення або любові; приклад цієї збірочки для мене сумнівний! Щось таке,як кажуть,підпаршивило в словах та думках автора, особисто для мене,як для читача.

Дзвони мені за будь-якої нагоди, хоч зараз, коли це читаєш,
І я не тямитиму себе від щастя

Бо слава проходить, лягає під тебе і промина,
І книги твої на самокрутки колись порве.
А вірш - це вміння сказати оці найпростіші слова:
Я кохаю тебе, я кохаю тебе, я кохаю тебе.

Бо з любов*ю переважно як із бюстгальтером:
рідко коли вдається розстібнути з першого разу,
і справа не в фарті чи в навичках, а в руці,
що дрібно тремтить, коли зупиниш її просто посеред міста,
зануриш пальці в волосся
і поцілуєш.