Жажда жизни. Муки и радости

Раньше не интересовалась творчеством Ван Гога ,и его живопись не привлекала внимания. Но с каждой страницей этого романа я все больше проникалась сочувствием и восхищением к личности Ван Гога. Меня не переставала удивлять именно его «жажда жизни» , уверенность в своём предназначении и неустанное стремление творить. Сложно передать эмоции ,которые испытываешь ,переживая  страдания героя вместе с ним, потому что невозможно оставаться равнодушным к такому сильному повествованию. Многие мысли хотелось  выделять ,перечитывать и осмысливать. Прочтение полностью  перевернуло мое восприятие творчества Ван Гога, заставив  заново открыть его творчество, понимая через что прошёл этот человек  и что вложил в каждую картину. Особое уважение испытываешь к Тео и не устаешь восхищаться его верой в брата  и поддержкой близкого человека

«Він талановитий!».
Як часто можна почути подібні фрази. Всі цінують талант. Проте це слово приховує роки наполегливої та тяжкої праці, яка і робить людину генієм своєї справи.

Ну хто ж не знає, або хоча б не чув про Вінсента ван Гога? Наразі нам видається звичним, що нідерландський художник один з найвидатніших у світі. Його роботи «Соняхи», «Жовтий будинок», «Зоряна ніч», «Їдці картоплі» та численні автопортрети знають всі естети та багацько пересічних людей. Ван Гог визнаний у наші роки, а до цього знадобився не один десяток років, аби мистецький світ таки оцінив спадщину нідерландця.

Вінсент ван Гог походив із заможної родини, його родичі мали власні мистецькі галереї. Працював артдилером, мав наміри стати священником (навіть проповідував у шахтарському містечку). За складних життєвих обставин втратив віру в Бога, прийшовши до малювання, яке допомогло чоловікові зрозуміти, хто він насправді. Взяв до рук пензля пізно, через власний стиль та «неправильні пропорції», «якесь не таке бачення» терпів осуд та нерозуміння. Одні бачили в ньому ледаря, що живе за кошт брата, інші генія, який от-от досягне успіху.

Обравши мистецтво, ван Гог все життя боровся за нього, живучи у злиднях. Кожен день – нова можливість пізнати себе, знайти власний шлях та палітру. Мене вражала його наполегливість та те, як за будь-яких обставин він не здавався. У цьому контексті важливі його відносини з братом, який все життя допомагав Вінсенту фінансово та морально. Був його найміцнішою опорою, радником, інвестором та головне – другом. Розумів та підтримував до останнього. От саме ця сюжетна лінія заслуговує уваги та осмислення.

Книга відкрила мені величезні горизонти та місце для роздумів. Я передивилась чимало картин та ескізів художника в інтернеті, а тепер мрію повернутись в Амстердам та потрапити в музей ван Гога. За кожним полотном стоїть велетенська історія та праця митця. А коли ти вже знаєш про те, як і коли Вінсент Ван Гог написав свої шедеври, то емоції будуть в рази сильнішими.

Книга с глубоким смыслом,о том что главный герой так хотел стать великим художником, что забыл обо всем, он был болезненно одержим искусством, что совершенно забыл про себя и про окружающий его мир,картины были его смыслом жизни,герой доводит себя до страшной болезни и даже тут в своём сумасшествие, он уверен, что он здоровее всех здоровых. Возникает вопрос, а почему автор назвал книгу именно так, ведь как раз жизни то в главном герое совсем и не было, и тут нужно понять одно, что он хотел жаждал жизни в своих великих картинах, то есть остаться запечатленным в вечности.

Начиная читать книгу, я знал - это признанная сообществом книга, но даже не догадывался о ком она и насколько грандиозна эта история. Биография Винсента Ван Гога рассказанная в ярчайших красках Ирвингом Стоуном поражает. Эта книга в моем рейтинге получает уникальные 11 из 10 баллов. В ней прекрасно всё кроме трагичной судьбы художника, жизнь раздала ему неплохие карты но он решил сыграть другой колодой, и при всех проблемах игры, колода оказалась уникальной.

Это как лететь на реактивном самолёте в котором сквозь красоту, боль, страдания, лишения, нахождение и потерю себя, и пока читатель летит не отрывая взгляда от иллюминатора, сидя с открытым ртом, перед глазами проносится эта история. Книга читается очень быстро и залпом. Ван Гог был прекрасным колористом и сформировал уникальный взгляд и технику под воздействием всех кого встречал на своем пути, достиг вершины и полетел с нее вниз. Такие вещи запоминаются и достойны повторного прочтения. Из уже прочитанного ранее вспоминается "Бремя страстей человеческих" как отдаленно схожая по атмосфере книга с которой проводишь параллели, но истории совсем разные.