Суки отримують все

Ми не здатні усвідомлювати кожний момент свого життя. Тому що купу моментів просто пройобуємо і живемо на автоматі.

Мрії збуваються. Красиві мрії збуваються завжди.

Я люблю кожну мить свого минулого, кожен його мікрокадр - воно ж колись було інтенсивно прожитим теперішнім, так ?
Люблю, але не прив`язуюся. Так само, як ніколи не прив`язуюся й до людей.

Історії кохання потрібно обривати там, де вони ще здаються красивими.

Вже якщо брехню вигадувати, то краще приголомшливу Наприклад, що тебе ледь не придушив нещодавно своєю дупою слон у джунглях, після того, як ти налякала його своїм ревінням, коли тобі брудними руками неапольський бомж невдало видаляв два кутні зуби. Від цього людям принаймні весело стає. Оце дійсно брехня.. а у вас та що за відмазки? тьху! дурня якась.

Так жахливо бути вічним підлітком. Мало того, що прищі на лобі, так ще й гівно під черепом.

Це завжди дивно – вперше з кимось спати. Це значно цікавіще і хвилює несказанно більше за секс сам по собі. Бо секс може статися будь де: у ліфті, в машині, в туалеті, на даху. А тут – ЛІЖКО. Тут СПЛЯТЬ. А для мене це, знаєте, куди святіше за Римського Папу Івана XXIII чи пісень про червону калину.

- От заказух мені не треба. Вже ліпше ненавидіти від себе, ніж любити на замовлення.

Я би таких мучачиків в зоопарках розводила і бідним показувала, а багатим продавала б на Пташиному ринку.

Дурна, як пробка, дитяча книжка. Це піздєц. Ідіоти реально ніколи нічого не вчаться.

* Чи знаємо ми, що твориться в головах на позір добре знайомих нам, найближчих до нас людей? І чого демони, що населяють їх голови, незрівнянно їм рідніші, ніж найпрекрасніші ми?

Бідні янголи. Навіть матюкатися толком не вміють.

Коли по-справжньому любиш життя, померти не страшно будь-коли.

А ще ми ніколи не знаємо, як скоро і як сильно і кого саме покохаємо наступним.

І якщо є хтось, хто тебе херить, обовязково мусить бути хтось інший, хто любить тебе і допомагає втекти від пустопорожнього саможаління і зависнути трохи на самоусвідомлення.

Ми здатні тягати за собою пересохлі рештки минулого на манер персидського кота, котрому до надто довгої шерсті під хвостом присохла какашка, і він, весь такий із себе красивий і гордий, на превелику радість любителів не котів, а собак, із нею носиться.

Я думаю про те, що вже не чекаю з таким фаталізмом звісток від Давида. Втім, якщо вони приходять, я читаю їх одними з перших. Я думаю про те, що все в житті розсідається на свої місця - або з часом, або від самого початку, але нам потрібно трохи надерти із себе нервових волокон, перш ніж це зрозуміти.

Цікаво, як часто ми перебуваємо з іншими в такому "діалозі", перебиваючи й доречно щось вставляючи, не вилізаючи зі свого insane the brain світу.

Невже ти не розумієш, що страждання, котрих завдаєш мені, значно корисніші для моєї душі, ніж вся твоя любов укупі?