Суки отримують все

Хочу, і все. А бажання придурків завжди здійснюються. Правда, Боженька?

Життя прекрасне, як відро салату олів`є.

Але не можна, в жодному разі не можна прив'язуватися до місць. Як і до людей. Тільки свобода забезпечує справжнє кохання. Справжню дружбу. Справжнє все.

Я не можу розірвати серце іншої людини. Навіть якщо їй здається, що у мене є туди доступ. А от своє власне – та хоч сто порцій. Роздеру на німецький хрест.

Уродки вижили - генофонд заплакав.

Деякі люди володіють технікою населяння собою наших снів. Нахабно являються туди ледь не щоночі, аж хочеться стиснути їм горлянку і прохрипіти: "Ану перестань мені снитися!"

Для неї кожен, хто сміється з українських слів штибу "краватка" чи "кватирка", автоматично попадає до розряду безнадійних дебілів.

Не прив'язуйся до місць, не прив'язуйся до людей, не прив'язуйся до картинки самого себе…

Взагалі, знаєте, є чудовий спосіб боротися з надлишковою любов'ю чи залежністю від речей: МАТИ ЇХ ОДНОГО ДНЯ ЗАНАДТО. Натриматися, начудуватися, наїстися чи накохатися так, щоб аж нудило. Повірте – все як рукою зніме.

"Дурна, як пробка, дитяча книжка. Це піздец. Ідіоти реально ніколи нічого не вчаться."

Ми не разом - безгучно й сумно посміхаюся я. Я ніколи ні з ким не разом. Я не можу бути разом. А чи хтось із нас може ?

Щастя тупе і статичне. Нещастя рухається саме і змушує рухатися тебе.

А я не люблю вживання слів штибу «вічно» і «завжди» стосовно людських почуттів. Що може бути більш минущим?

У стосунків є харктерна властивість – ставати звичкою. Звички бувають шкідливими чи корисними, як от обливання крижаною водою. Але поганих зажди більше. І тримаються вони міцніше. Маскуються під невід'ємну частину особистості. Виводяться психотерапевтом: 25 баксів за годину (по дружбі).

Всю цю історію, як і багато інших, хороших і поганих, можна підсумувати універсальною мораллю : зато прикольно потрахались.

Він їв мій час і нерви, не кажучи навіть : "Дякую, було дуже смачно"

Ми не даємося хаосу нас жерти і не стали самі спокійно жерти його. Так собі – покуштували трохи і сплюнули. І пішли до горизонту чекати бозна-чого, погане воно буде чи ні, головне, що нове, а значить, у нього є шанси бути життєдайним. Поки ми не знаємо, що саме це буде, у нього є шанси бути ВСІМ. І в цьому весь кайф, розумієш?

* Найболючіше страждання - найвища радість.

* Зриваєшся вночі, пробуєш смерть на дотик, пробиваєш смерть дотиком.

Бо найбільший сором — намагатися бути не-собою. А найбільший кайф — дурити всіх, що ти — то не ти.