Фиеста (И восходит солнце). Прощай, оружие! Старик и море. Рассказы

... все так или иначе убивают кого-нибудь или что-нибудь. Рыбная ловля убивает меня точно так же, как и не дает мне умереть.

- Замечательная вещь разврат, - сказала Кэтрин. - Люди, которые им занимаются, по-видимому, делают это со вкусом.

Ты моя религия. Ты для меня всё на свете.

Вы - настоящий итальянец. Весь - огонь и дым, а внутри ничего нет.

Я считаю, что все, кто наживается на войне и кто способствует её разжиганию, должны быть расстреляны в первый же день военных действий доверенными представителлями честных граждан своей страны, которых они посылают сражаться.

Безглуздо втрачати надію,— думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх...

«А я,— думав старий,— держусь глибини справно. Просто не щастить мені останнім часом. Але хтозна — може, сьогодні вже поведеться? Адже день на день не схожий. Воно-то й добре мати талан. Та ще краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька».

Та, хвалити бога, риби не такі розумні, як ми, що вбиваємо їх, зате куди благородніші й спритніші.

Те, що він доводив це вже тисячу разів, нічого не важило. Тепер треба було доводити знову. І так щоразу — все наново; отож, роблячи своє діло, старий ніколи не оглядався на минуле.

Людина — доволі нікчемна істота проти дужих птахів та звірів. Я таки справді радніш волів би бути отим рибиськом, що пливе десь там у темряві моря».