Черная рада: хроника 1663 года

Слави треба мирові, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!

Погано тільки, — каже Шрам,— шо сі братчики, сіючись, чоловіка куплять, сміючись, і продадуть.

Нерівними на світ народжаємось, а рівними вмираємо

Се вже так завсегда буває, що скоро чоловік зробить добре діло, то сатана, не за хлібом його згадуючи, і підсуне іскушеніє...

— Ех, пане мій милий! — одвітує Кирило Тур. — Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш — усе одна омана! Тим-то й кидаєш її за нізащо.

Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, шо ти б сказав - він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шараварах, да й те на йому було мов позичене.

Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастя! Аж глянеш -  усе одна омана! Тим-то й кидаєш її за нізащо.

Сказано - козаки: байдуже їм про жінок, як заходяться з військовими речами.

Се вже так завсігди буває, що скоро чоловік зробить дорбе діло, то сатана, не за хлібом його згадуючи, і підсуне іскушеніє.

Як не одрізняй себе од миру, а все чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого.

Нерівними на світ народжаємось, а рівними вмираємо.

Ех, пане мій милий! Хіба ж уся жизнь наша не жарти?

Так нема ніде правди? Ні в своїх, ні в чужих?

"Де кричать, а де співають, де кров іллють, а де горілку п`ють".

Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди!

Що буде, те й буде, а буде те, що Бог дасть.

Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею – кому Бог погодить.

Ходімо лиш до хати. Там нам дадуть таких вареників, що всяке горе от душі отлигне. (Черевань)

Що то чоловік зможе, як захоче!

— Іванця бог гріхом уже покарав; а праведному чоловікові якої треба в світі награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Діти тілько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край світу, той іншого блага бажає... Немає, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от моїх ближніх? А се ж хіба мала милость господня? Мала милость, що моя душа сміє і зможе таке, що іншому й не присниться?..