Черная рада: хроника 1663 года

Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься.

"... Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!"

... Сьогодні пан, а завтра пропав.

"... скажи менi , як же ти можеш глядячи смертi в очi ще й жартувати ?

• та хiба все наше життя не жарти ? "

Тіло потішається, як чоловік зап`є, а душа погибає; от і все.

Сі баби ніяк не збагнуть, шо сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі застави, а завтра гуляти в купі по-батерськи. Не знать як дивляться на божий світ. Сказано — баби.

Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику

Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля.

Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх і не зачепило. Се так, як от інколи схопиться заверюха — громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочує з коріннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й цвісти, те й останеться, і красується весело да пишно, мов ізроду й хуртовини не бачило.

Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму.

" а собi думав що я смичок , а всi люди то скрипка , як смикну а вони й заграють ! Як наче не живу , а весiлля справляю ! "

Сказано - козаки: байдуже їм про жінок, як заходяться з військовими речами.

Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака!

"Ой , батьку ! Деж це таке видано щоб миша чоловiку голову вiдкусила ?"

Вам жизнь іздається казнає-чим. Хата, піч, подушки - ото вам і все щастя. А козакові поле не поле, море не море, щоб ізнайти долю. Козацька доля в Бога на колінах. Туди і рветься наша душа ...

Дивляться на Божий мир із бочки, тільки не з порожньої, як той Діоген, а по шию в горілці.

Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.

...дожились вражі сини до порожніх кишень, то й заводять між народом трусу, щоб під каламутний час людським добром наживатись.

Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш.