Биті є. Гоцик

Щоразу, коли людина відмовляється від грошей, то подвиг духу.

Мужчина кохану у свій дім веде. А дарують їх... шльондрам!

Усі ми йолопи і грішники. Та лише одиниці не підкоряються диктату грошей.

Прагнути можна лише того, що до часу недоступно. Люди так чіпляються за життя тільки тому, що не в змозі відмінити смерть. Якби ж вони знали, наскільки абсурдна і безглузда вічність. Парадокси нецікаві! А варто задуматись... Більшість люду не бачать сенсу навіть у своєму швидкоплинному житті, та всі прагнуть жити вічно. Але якщо не має сенсу відрізок життєвого шляху, навіщо перетворювати його на безкінечний абсурд?!

"Будь-коли" набагато страшніше за "ніколи". Воно перкреслює прагнення.

Людям завжди хотілося, щоб горе було непомітним і безпомічним. З іншого боку... Геть непогано мати горе за радника.

Гроші! Хіба його вина, що єдиним матеріальним еквівалентом будь-яких душевних злетів і досягнень є гроші? Щасливий кінець усіх казок-багатство. А всі метання душі-лише недолугі спроби пояснити причини образливих злиднів, знайти шлях до безпеного багатства.

На світі безліч незбагненної дурні. І чи варто через це засмучуватися?

Приміром, стілець. З точки зору філологів-предмет меблів, на якому сидять,-варнякав філософ Морган, що Гоцик з ним з першого курсу закладав при нагоді.-А як розмірковувати про стілець філософськи, такі різні тези вимальовуються. Стілець-як перепочинок на довгому шляху. Як останній притулок, що як уже приліпився до нього, не відірвешся. Як спасіння. Як прояв індивідуальності-двом на ньому не сидіти. Як статус-ну, не крісло ж. Як прояв слабкодухості-вічний полон мрій. Але я б заборонив стільці...

— Ізідоро… — мовив. — То не любов, якщо вбиває і виймає душу. То щось інше… Таке потужне й міцне, що світ зникає, але… не любов.

... можна мати власний день, навіть якщо навкруги тільки тоскна ніч

Читати чужі історії - легко. Та цікавіше виживати у своїх.

Будь - яке спілкування - угода, яку ти повинен укласти якомога вигідніше для себе.

Більшість люду не бачить сенсу навіть у своєму швидкоплинному житті, та всі прагнуть жити вічно.

... каліцтво - категорія духовна, а компроміси випивають душу до денця

— Коли мрія на відстані погляду, забудь про емоції. Стань холодним, як камінь.

Гоцик упевнився в головній ідеї звичайного буття: по землі бажано ступати босими ступнями, аби не втрачати з нею зв'язку, рухатися тільки пішки, бо то і є природна швидкість, з якою варто йти по життю.

— Читати чужі історії — легко, — відповів Горе. — Та цікавіше виживати у своїх.

То не любов, якщо вбиває і виймає душу. То щось інше... Таке потужне й міцне, що світ зникає, але... не любов.

Рай - то не жінка. Рай - то одна-єдина жінка.