Биті є. Гоцик

Гоцик точно знав — Люба померла. Та хлопець вірив, що варто лише захотіти, і він зможе все. Пошуки сенсу життя і матері, яка батрачила десь в Італії, привели його до чужої країни. Дивний хлопець Ілія став його супутником в мандрах: підступним другом і вірним ворогом. З його допомогою Гоцик заволодів казковим скарбом і чарівною дівчиною. Хлопцеві доведеться витримати жорстоке випробування його людської гідності, дружби та кохання. Чи зможе Гоцик встояти перед спокусами?

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

344 оценки

5
35%
4
33%
3
24%
2
6%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 427Хотят прочитать 88

Рецензии

sireniti
11 сентября 2016
Щоразу, коли людина відмовляється від грошей, то подвиг духу
Остання книга циклу. Відчуваю, мабуть, полегшення. Не все так погано.
Цього разу були і містика, і кохання, і дружба. Злість, зневіра, відчай і надія володіли героями.
Тут вам і змії, і балакучі таргани у вусі,і легенда про вічне життя, і клад, що не приносить щастя, і навіть сам Пауло Коельо. Ну не сам, тут я погарячкувала, але його книга точно.
А ще, вперше за моєї пам'яті, авторка "вивозить" читача за кордон. Ми подорожуємо. І не класом люкс, а пішки, через кордони, міста, через мовні бар'єри і погодні перепони.
І ця подорож, мабуть, одна із значущих подій роману.
Гоцик із всієї трійці юнаків мені подобається найбільше. Хоча не можу сказати, що він мій улюблений герой. Але душею чомусь тягнулась до нього. Все ж таки він добрий. І, на відміну від Макса і Макара, юнак зумів, ну те те що перебороти свої вади, але зрозуміти, що в житті є речі важливіші за гроші. І є люди, яким він не байдужий, а, отже, жити тільки ради свого благополуччя, він не має права. Та й не хоче, адже "можна мати власний день, навіть якщо навкруги тільки тоскна ніч."
Ось він і має тепер власний "день", власну сім'ю. І маму, хоч і нерідну, але таку близьку, на відміну від тієї, рідної-чужої, яка лишилася в далекій Португалії. І сестра тепер у нього... Не буду спойлерити. Але мені сподобалося, як Люко Дашвар вміло об'єднала сюжети всіх свої чотирьох книг. Все стало на свої місця. Тепер все правильно. І я рада, що таки дочитала цей цикл.
Це було, якщо навіть і не дуже атмосферно, як в інших книгах, але захопливо точно.
"Читати чужі історії - легко. Та цікавіше виживати у своїх,-" чи не так?
На русском.
Последняя книга цикла. Чувствую, по-видимому, облегчение. Не всё так плохо.
В этот раз были и мистика, и любовь, и дружба. Злость, разочарование, отчаяние и надежда владели героями.
Здесь вам и змеи, и говорливые тараканы в ушах, и легенда о вечной жизни, и кладе, который не приносит счастья, и даже сам Пауло Коэльо. Ну не сам, здесь я погорячилась, но его книга точно.
А еще, впервые на моей памяти, автор "вывозит" читателя за границу. Мы путешествуем. И не классом люкс, а пешком, через границы, города, через языковые барьеры и погодные преграды.
Гоцик из всей троицы юношей мне нравится больше всего. Хотя не могу сказать, что он мой любимый герой. Но душой почему-то потянулась к нему. Все же он добрый. И, в отличие от Макса и Макара, юноша сумел, ну не то что перебороть свои изъяны, но понять, что в жизни есть вещи важнее денег. И есть люди, которым он не безразличен, а, следовательно, жить только ради своего благополучия, он не имеет права. Да и не хочет, ведь "можно иметь собственный день, даже если вокруг только тоскливая ночь".
Вот он и имеет теперь собственный "день", собственную семью. И маму, хотя и неродную, но такую близкую, в отличие от той, родной-чужой, которая осталась в далёкой Португалии. И сестра теперь у него... Не буду спойлерить. Но мне понравилось, как Люко Дашвар умело объединила сюжеты всех свои четырёх книг. Всё поставлено на свои места. Теперь всё правильно. И я рада, что таки дочитала этот цикл.
Это было, если даже и не очень атмосферно, как в других книгах, но увлекающе точно.
"Читать чужие истории - легко. Но более интересно выживать в своих, -" не так ли?
Читать далее
31 понравилось
1K
LANA_K
19 февраля 2013
Це остання книга в трилогії «Биті є». Я не можу сказати, що вона мені сподобалась більше чи менша за інші. Вона просто зовсім відрізняється від попередніх. Можливо тому, що її герой також кардинально протилежний своїм колишнім товаришам Макару та Максу. Її варто прочитати хоча б ради того, щоб дізнатися, що саме сталося з Гоциком. І саме він виявися найбільш позитивним з цих трьох хлопців. Його прагнення добра перемогло негатив сучасного світу. Він намагається збудувати навколо себе той світ, який йому подобається, а не існувати в нав’язаному, зручному для інших. І це робить Гоцика, на перший погляд такого простого парубка, значно людянішим від його товаришів.
Окремо хочу подякувати автору за те, що вона намагається в кожній книжці знайти і відкрити для читача щось нове. Я вже не один рік слідкую за її творчістю, і для мене кожна її книга – це щось незвичайне, неповторне. Одні твори мені подобаються більше, інші не такі захоплюючі. Але завжди вони варті на увагу читача.
Читать далее
13 понравилось
233
LeRoRiYa
8 декабря 2012
Гоцик - мій найулюбленіший персонаж з усієї райцентрівської трійці. Книжка більш-менш оптимістична. Рада, що в нього все закінчилось досить добре. Натяк на можливе продовження збентежив. Навіть не знаю, чи писала б я цю історію далі на місці Дашвар... мабуть ні. Оцінку "3" я поставила, бо мене шокували постійні алюзії на Коельо. Що, власні сюжету в Дашвар вже вичерпано?! Під питанням - чи читатиму я її книжки далі.
12 понравилось
199